12 квітня людство відзначило 60-ту річницю з дня першого польоту людини в космос. Не всі знають, що в Національному музеї космонавтики імені С.П. Корольова відвідувачі теж можуть здійснити політ до різних планет. Про це та про інші свої творчі доробки розповідає читачам «Голосу України» Вікторія Четвертак (на знімку), заступниця директора з наукової роботи цього музею.
— Моя любов до космосу почалася з «Англійського клубу». На той час я була студенткою факультету іноземних мов педагогічного інституту (нині — Житомирський державний університет імені Івана Франка), де вивчала англійську та німецьку мови. Прийшла разом із подругою на клуб — і залишилася. Ми почали з перекладу фільмів, які тоді виходили лише англійською, потрібного матеріалу українською було мало. Пізніше іноземні мови стали у пригоді для проведення екскурсій для відвідувачів, перекладів наукових та технічних текстів, останніми роками — для спілкування з іноземними партнерами. Загалом специфіка роботи в музеї в тому, що ти тут займаєшся всім: екскурсіями, роботою з експонатами, науковими дослідженнями, проведенням масових заходів.
Космічна галузь дуже широка, тому, попрацювавши в музеї, я побачила перспективу для себе за освітніми програмами. Моє завдання було подати науку так, щоб вона стала цікавою широкому колу наших відвідувачів. Тим паче що ми почали брати участь у виїзних заходах. Уперше долучилися до «Арсеналу ідей». Мені дуже приємно згадувати ту подію, яка надихнула на втілення ідейних проектів у майбутньому. «Арсенал» — це такий музейний фестиваль, на якому вперше музеї мали змогу переформатувати свою діяльність. А я хотіла так представити програми свого музею, щоб вони могли зацікавити відвідувачів «Арсеналу».
Якщо говорити про роботу нині, то з колегами орієнтуємося на різний вік відвідувачів. Звичайно, що основною віковою категорією є учні як молодшої, так і старшої школи, приходять студенти, пенсіонери. Але маю мрію, щоб приходили зовсім маленькі. Мені хочеться зробити такі програми, щоб зацікавлення було з найменшого віку, тому що великі конструктори виростають з маленьких мрійників. Ми в музеї запалюємо любов до космосу із раннього дитинства. Хай із сотні хоча б троє малюків надихнуться цією галуззю, тоді ми вважатимемо, що своє завдання виконали. Саме тому розробляємо для дітей багато цікавинок. Наприклад, ретро-екскурсії. Ми маємо меморіальний будинок-музей Сергія Корольова. Якщо в експозицію «Космос» приходять, бо тут цікаво (особливо техніка), то біографія, навіть такої великої людини, як Сергій Павлович, залишається біографією. І зацікавити нею можна лише дорослих відвідувачів. Однак ми почали водити старші групи садочків, розповідати дітлахам казку про мрію, що справдилась. Потім виникла ідея ретро-екскурсії. На початку експозиції гостей зустрічає екскурсовод, одягнений у костюм 1906 року (рік, коли родина Корольових переїхала до Житомира). Діти чують звуки старого міста, розповідається, який був Житомир на той час. Потім на цьому тлі оповідаємо про життя головного конструктора. І ось так, переходячи із зали до зали, ми відстежуємо не тільки історію нашого міста, країни, а й світову історію загалом. Адже досягнення Сергія Корольова мають світове значення.
Розповідаючи про цікавинки музею, хочу зупинитися на зорельоті «Еней». Звідки така назва? Якщо згадати міфологію, то Еней був сином Венери, він сміливо розмовляв із богами. Однак ми ще хотіли додати українського, а Іван Котляревський гарно описав його пригоди. Власне кажучи, це спільний проект. У нас була міжнародна виставка в Литві, наш музей там періодично представляє свої експонати. І ось на одну з виставок ми поїхали із заступником голови обласної ради Максимом Вілівчуком. У Литві ми ознайомилися з їхнім музеєм, з технічними новинками та технологіями Європи. Коли повернулися до Житомира, почали «крутити» ідею, шукати цікавинки, потенційних виконавців, можливості фінансування. Написали проект, отримали фінансування з обласного бюджету, а втілили наш задум фахівці з київської компанії ТОВ «Лінкстар», яка розробляє симулятори для навчання пілотів. Тож у Національному музеї космонавтики імені С.П. Корольова з’явився навчальний тренажер. За його допомогою можна здійснити подорож у Всесвіті за декілька хвилин та дізнатися цікаву інформацію. Які можливості він дає? Ми сідаємо з відвідувачем музею до кабіни нашого знаменитого «Енея». Літаємо обов’язково з інструктором, не тільки для збереження тренажера від поломок, а й із навчальною метою, щоб «політ» не перетворився на бездумне натискання кнопок. Наша мандрівка передбачає знайомство із Всесвітом: ми можемо подорожувати в межах Сонячної системи, приземлятися на різні планети нашої системи, роздивлятися їх ландшафти. До речі, всі знімки для програми зроблено на основі фотографій НАСА, спеціальних фахових атласів, тобто вони дають реальне уявлення про те, який вигляд мають планети. Подивитися все можна з ефектом невеликого занурення.
До карантину в нас бажаючих було багато: від дітей до їхніх дідусів. Бували дні, коли я сідала зранку за штурвал «Енея» і до вечора могла не виходити. Працюючи в музеї, я опанувала професію пілота космічного корабля.
Нині ми працюємо з конструкторським бюро «Південне», воно розташовується у Дніпрі. За часів Радянського Союзу це була одна із провідних організацій з проектування і розробки спочатку військових, а потім космічних ракет. Тепер це одне з головних підприємств української космічної галузі. Нам дуже приємно, що спеціалісти КБ погодились із нами працювати. Уже є перший досвід втілення віртуальної програми «Місячна база» — однієї з останніх розробок КБ, реальний проект, який міг би найближчим часом реалізуватися на Місяці. Так, це база на Місяці плюс вся інфраструктура, яка її забезпечує. Тобто в Житомирі відвідувач музею космонавтики, одягнувши окуляри віртуальної реальності, може вже сьогодні походити поверхнею Місяця, побувати на нашій українській місячній базі, відчути тамтешню атмосферу, адже наявні можливості віртуальної реальності дають ефект повного занурення. Для музею ми придбали найсучаснішу модель окулярів.
Моєю мрією було реалізуватися, знайти справу до душі, щоб жодного дня не минало без плідної праці. Мене по-справжньому надихає моя робота. Я щаслива людина, тому що, за великим рахунком, моя мрія здійснилася.
Житомир.
Фото автора.
