Ще існував Радянський Союз, коли з трибуни сесії Верховної Ради Володимир Павлович проголосив про створення банківської системи незалежної України, впровадження національної валюти — гривні та здійснення міжнародних розрахунків через Національний банк України. За виразом тодішнього голови Державного банку СРСР Віктора Геращенка, «Матвиенко развалил Советский Союз».
Центральні фінансові органи СРСР, а згодом і Російської Федерації, перешкоджали Україні у створенні незалежної банківської системи. Діяти було потрібно на свій страх і ризик. Усвідомлюючи важливість створення національної банківської системи, Володимир Павлович визначив першочергові стратегічні напрями діяльності НБУ: термінове відкриття кореспондентських рахунків у зарубіжних банках з метою спрямування зовнішньоторговельного обороту України на рахунки НБУ і, таким чином, мобілізації валютних коштів для зміцнення незалежності України. Це вдалося зробити. За короткий термін розрахунки українських підприємств було переведено з рахунків радянського «Внєшекономбанку» на рахунки НБУ в зарубіжних банках.
Розуміючи, що справжній суверенітет держави можливий лише за наявності власної національної валюти, фахівці НБУ на чолі з Володимиром Матвієнком розробили концепцію грошової реформи.
— Робота над створенням гривні почалася задовго до того, як Україна отримала свою власну валюту, — згадує Володимир Матвієнко. — У 1991 році Нацбанк, виконуючи функції центральної кредитної та емісійної установи країни, активно вступив у переговори з провідними зарубіжними компаніями щодо друку національної валюти, а також створення власної матеріально-технічної бази з її виготовлення в майбутньому. Одночасно українські художники Василь Лопата та Борис Максимов працювали над дизайном гривневих купюр, запровадження яких було заплановане на І півріччя 1992 року згідно з парламентською постановою «Про національну валюту в Україні». Відтак, перші гривневі купюри з’явились на світ уже у 1991 році, але були запущені в обіг лише у 1996 році.
Важливо наголосити, що введення на початку 1992 року в обіг купонів багаторазового використання розглядалося лише як підготовчий захід до справжньої грошової реформи. Тож перша українська грошова одиниця — купоно-карбованець, уведена в обіг в умовах виходу з рублевої зони та дефіциту платіжних засобів, допомогла економіці Україні уникнути кризи неплатежів і сформувати в короткі терміни власний, незалежний від РФ, готівковий і безготівковий грошовий обіг. До речі, подібний досвід використовували інші країни світу перед запровадженням власних грошей, зокрема США.
Як перший голова правління НБУ, В. П. Матвієнко здійснив у 1991-1992 роках масштабну організаційну роботу зі створення центрального банку, побудови дворівневої банківської системи, реєстрації перших комерційних банків. За ініціативи та безпосередньої участі Володимира Матвієнка виготовлено перші зразки національної валюти гривні, закладено основи для випуску українською державою власних грошових знаків. Гривневі купюри він же підписав до друку ще у 1991 році, тоді ж у Лондоні з’явився й перший їх тираж.
За словами першого керівника Нацбанку Володимира Матвієнка, на той час ситуацію в Україні ускладнювали матеріально-фінансові труднощі, брак досвіду, вплив зовнішніх чинників, а іноді й політичний тиск. Та завдяки фаховому колективу банкірів у перші роки роботи НБУ були закладені основні правові норми функціонування банківської системи, розроблені економічні нормативи діяльності комерційних банків, створені рекомендації щодо кредитної діяльності тощо.
При НБУ почали працювати ряд важливих супутніх інституцій, таких як Науково-дослідний інститут банків та Центр технічного обслуговування обчислювальної техніки. Розпочала роботу Державна скарбниця, головним завданням якої стало формування в Україні запасу дорогоцінних металів і каміння. Національний банк уклав п’ять договорів на купівлю 10 тонн срібла й кількасот кілограмів золота та платини, виступив замовником із розробки родовищ золота в Закарпатській області, у підпорядкування НБУ перейшли підприємства, що виробляють діаманти тощо.
Створення основ монетарної політики держави, розробка концепції впровадження національної валюти — гривні, входження в систему міжнародних розрахунків були стратегічними напрямами діяльності НБУ у 1991-1992 роках. Було здійснено комплекс заходів у галузі створення національної платіжної системи, встановлені кореспондентські відносини з провідними банками світу, позитивно вирішено питання про вступ до Міжнародної спеціалізованої банківської клірингової системи SWIFT на правах повноправного члена, що означало визнання молодої Української держави світовими фінансовими колами.
У 2004 році за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку банківської системи, багаторічну самовіддану працю і громадську діяльність Володимиру Матвієнку присвоєне звання Героя України із врученням ордена Держави.
Як видатний фінансист і патріот України Володимир Матвієнко нагороджений високими державними нагородами — орденом Дружби народів, Почесними відзнаками Президента України — «Орденом князя Ярослава Мудрого» IV та V ступенів, «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, а також відзначений багатьма орденами і медалями за заслуги у галузі економіки та банківської справи, наукову, громадську та благодійну діяльність. Лауреат міжнародних премій «Дружба» та «Слов’яни», неодноразовий переможець Міжнародного відкритого рейтингу популярності та якості товарів і послуг «Золота Фортуна», володар премії «Прометей Престиж» IV Загальнонаціональної програми «Людина року 99» у номінації «Фінансист року».
Успішна діяльність В. П. Матвієнка дістала міжнародне визнання. Папа Римський Іван Павло ІІ під час офіційної церемонії нагородив Володимира Матвієнка Почесною Нагородою Ватикану.
За внесок у розвиток фінансової системи, створення сучасної ефективної банківської структури та розвиток міжнародної співпраці у банківській сфері нагороджений орденом Пошани Міжнародної кадрової академії. Міжнародний біографічний центр (Велика Британія) присвоїв йому почесне звання «Людина року 1998-1999», за видатні досягнення в галузі економіки й банківської справи його нагороджено дипломом і срібною медаллю «За заслуги в XX столітті». Ім’я Володимира Матвієнка занесене до Міжнародного біографічного довідника,
Міжнародного довідника відомих інтелектуалів, довідників «2000 видатних інтелектуалів XXI століття», «500 найвидатніших діячів нового тисячоліття», «Найвидатніші мислителі XXI століття». В. П. Матвієнко — почесний член Ради Директорів Американського біографічного інституту, володар Лаврового вінка та звання «Лауреат Міжнародної премії за особисті досягнення та заслуги перед суспільством», кавалер Дипломатичного ордена, нагороджений медаллю Пошани, яка є символом поваги та визнання у США, та багатьма іншими міжнародними нагородами.
Згідно з офіційним свідоцтвом Кримської астрофізичної обсерваторії, малій планеті, відкритій 5 вересня 1978 року та зареєстрованій у міжнародному каталозі під номером 6622, присвоєно ім’я МАТВІЄНКО.
Герой України професор Володимир Матвієнко зробив значний внесок у розвиток економічної, філософської науки і природознавства. Дійсний член Академії економічних наук, Академії технологічних наук України, Академії інженерних наук України, Української академії економічної кібернетики, Української екологічної академії наук, почесний член Української академії архітектури.
Володимир Матвієнко є автором монографій та книг «Держава і банки», «Автограф на гривні», «Роздуми банкіра», «Промінвестбанк: стратегія відтворення», «Філософсько-економічні погляди», «Желаемое и действительное (правы ли классики)», «Планета життя», «Самотужки по життю», «Твій син, Україно!», «Терен життя», «Ознаки епохи», «З погляду на світ», «Без’ядерний меморандум».
Широко відомі його поетичні та пісенні збірки «Люблю я свою Україну», «На рідних роздолах», «Пісне моя зоряна», «Душі моєї хвилювання», «Оберіг пам’яті», «В серці маю Україну», «До України — як до храму», «Творіть Україну» та збірки афоризмів «Дотепні слова».
Коментар народного депутата України Володимира Арешонкова:
— Герой України Володимир Матвієнко — це справжня особистість, яка надзвичайно багато зробила корисного для Держави загалом, рідного краю та села Білка, де він народився.
Я знаю Володимира Павловича передовсім як свого земляка. Працюючи головою Коростенської райдержадміністрації, я постійно відвідував села поліського краю і завжди був щоразу подивований, як чимало він нового встигав здійснити чи то розвитку для розвитку господарств, чи для покращення умов мешканців отчого краю. Дуже добре пам’ятаю, як він був призначений першим головою правління НБУ. Тоді в новоствореній державі панував великий хаос в економіці й фінансовій системі.
І, безперечно, діяльність Володимира Павловича тоді була дуже позитивною. Він створив купоно-карбованці. І цим самим фактично вивів із тої фінансового безладу.
А найголовніше, що саме Володимир Матвієнко став батьком української гривні. І не лише створив її, а й на вивів на міжнародний рівень.
Знаю, що і зараз Володимир Павлович активно допомагає мешканцям Коростенщини і всієї України. Недавно лише у Білці був поміняний паркан навколо сільського кладовища і проведені роботи навколо закладеного ним дитсадку.
Тож я хочу побажати йому здоров’я! І душевного, і духовного, і морального! Тієї великої сили духу, яка йому притаманна все життя!
Щоб він довго був на цій землі, щоб назавжди залишався гарним прикладом для всіх нас, хто творить сьогодення.
Дякую йому і висловлюю слова глибокої шани і поваги на адресу Володимира Матвієнка.
Володимир БОНДАРЕНКО, публіцист, помічник народного депутата України.
Фото з відкритих джерел.
