Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (далі — Закон) законодавством України природно-заповідний фонд (далі — ПЗФ) охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Природно-заповідний фонд надає екосистемні послуги, які є безцінними для збереження життя на планеті та середовища існування людини — це чисте повітря, вода, протидія кліматичним змінам, біологічні ресурси тощо.

У країнах Європейського Союзу природоохоронні території становлять майже 21% від площі країни, тоді як в Україні цей показник (відсоток заповідності) станом на 01.01.2021 р. становить 6,8%, а в Одеській області — 4,63%.

У той же час стратегією ЄС щодо біорізноманіття до 2030 року передбачено створення більш масштабної мережі природоохоронних територій на суші та в морі, створення нових та розширення існуючих заповідних територій. Щонайменше 30% суші та 30% моря повинні мати охоронний статус. Принаймні третина охоронюваних територій — 10% суходолу та 10% морських акваторій мають бути під суворою охороною (аналог заповідної зони в Україні). Особлива увага має бути приділена пралісам та старовіковим лісам, торфовищам, лукам, заболоченим територіям.

Щодо подальшого розвитку ПЗФ Придунав’я, то відповідно до статті 53 Закону рішення про організацію чи оголошення територій та об’єктів ПЗФ місцевого значення, до яких відносяться регіональні ландшафтні парки в Одеській області, приймається Одеською обласною радою, тому бути чи не бути регіональному ландшафтного парку «Ялпуг-Кугурлуй» вирішувати місцевому самоврядуванню. На цей час це тільки пропозиція для обговорення.

Очевидно, що необхідно проводити роз’яснювальну роботу, людям необхідно пояснити різницю між різними категоріями об’єктів ПЗФ, особливостями природокористування та обмеженнями і заборонами в господарській діяльності на їх територіях.

Можливо, громадам доцільно розглянути питання створення національного природного парку, який би територіально об’єднав існуючі та проектовані об’єкти ПЗФ і забезпечив би їх охорону та відновлення, оскільки він матимете спеціальну адміністрацію із службою охорони, відділами науки, екоосвіти, рекреації тощо та фінансуватиметься із державного бюджету.

Переваги національного природного парку в тому, що він є поліфункціональною установою — його територія поділяється на чотири зони: від заповідної, де заборонена будь-яка господарська діяльність, крім наукової та еколого-освітньої, до господарської, де забороняється мисливство та рубки головного користування.

Що стосується ландшафтних заказників загальнодержавного значення «Озеро Кагул» та «Озеро Картал» (далі — заказники), то вони були створені за межами населених пунктів на землях державної власності, які не надані у власність або користування.

У матеріалі з посиланням на директора Департаменту природно-заповідного фонду Е. Арустамяна повідомляється про те, що для заказників не передбачено створення спеціальних адміністрацій.

Це дійсно так. Відповідно до статті 46 Закону витрати, пов’язані із забезпеченням режиму охорони заказників, пам’яток природи, заповідних урочищ та парків — пам’яток садово-паркового мистецтва, здійснюються за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевласників та землекористувачів, на території яких вони знаходяться.

У разі необхідності проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищенню чи пошкодженню природних комплексів територій та об’єктів природно-заповідного фонду зазначених категорій, можуть виділятися кошти державного бюджету — для територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Згідно із зазначеною статтею 53 території та об’єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов’язання.

Тобто Міндовкілля не є розпорядником інформації стосовно оформлення охоронних зобов’язань на об’єкти ПЗФ, яких в Україні нараховується 8533.

На цей час, за інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, охоронні зобов’язання на заказники, у зв’язку з утворенням та ліквідацією районів, переоформлено на Ренійську міську раду та Ізмаїльську районну державну адміністрацію, які мають забезпечити їх охорону та збереження, у першу чергу від браконьєрів, у тому числі, шляхом залучення активної природоохоронної громадськості, правоохоронних органів тощо.

Водночас ці організації можуть направити до Міндовкілля запити з відповідним пакетом документів на фінансування природоохоронних заходів за бюджетною програмою «Здійснення природоохоронних заходів, зокрема з покращення стану довкілля» (КПКВК 2701270), які мають бути оформлені відповідно до вимог Порядку планування та фінансування природоохоронних заходів, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 12.06.2015 р. № 194, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 р. за № 994/27439 та з урахуванням вимог переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. № 1147.

Також інформуємо, що за рахунок коштів обласного бюджету вже ведеться розробка документації із землеустрою з організації та встановлення меж заказника «Озеро Картал», розглядається питання щодо фінансування аналогічних робіт стосовно заказника «Озеро Картал». Отже, вже здійснюється певне фінансування заказників, а встановлені межі — це важливий крок щодо їх збереження.

Що стосується природокористування, то заказник «Озеро Кагул» займає лише частину озера, на всій іншій його акваторії може здійснюватися господарська діяльність із дотриманням загальних вимог законодавства.

Крім того, на територіях заказників, відповідно до Положень про них, дозволяється здійснювати відновлювальні роботи, регульовану рекреаційну діяльність з організацією рекреаційної інфраструктури (бесідки, альтанки), любительське рибальство, збирання грибів, ягід, заготівля громадянами сіна, випас худоби. Тобто режим заказників налаштований не тільки на збереження і відновлення природних ресурсів та їх стале використання, а й також на розвиток малого бізнесу рекреаційного та екологічного спрямування, який на цей час досить популярний у світі та дозволяє використання природних ресурсів місцевими жителями. У свою чергу розвиток бізнесу в заказниках сприятиме боротьбі з браконьєрством та іншими видами незаконного використання природних ресурсів, а також здійснення заходів з відновлення озер — розчистки проток та водойм.

При цьому звертаємо вашу увагу, що замулення водойм змитою землею з навколишніх полів свідчить про порушення природоохоронного та земельного законодавства землекористувачами, недотримання ними режимів та розмірів прибережних захисних смуг, відсутність заходів із захисту ґрунтів від ерозії.

Що стосується катастрофи рибогосподарської галузі та використання водних біоресурсів, то відповідно до «Науково-біологічного обґрунтування щодо встановлення лімітів спеціального використання природних ресурсів (водних біоресурсів) на акваторії озера Картал у межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Озеро Картал» на 2002 рік», підготовленого ДП «ОдЦ ПівденНІРО», в цьому озері нараховувалося більше 40 видів риб, а в 2000-х роках зафіксовано не більше 35 видів.

Саме тому й створено заказники, щоб відновити водні біоресурси та перейти на збалансоване природокористування, переосмислити ставлення до природи, і велика роль у цьому саме засобів масової інформації, у тому числі потужного «Голосу України».

З огляду на викладене вважаємо, що автор досить односторонньо підійшов до підготовки матеріалу, який демонструє упереджену думку щодо збереження живої природи.

Водночас повідомляємо, що Міндовкілля відкрите для діалогу як з громадськістю, так і з засобами масової інформації, а тому ми готові надати свої коментарі з питань, що порушені в матеріалі, офіційно, у форматі інтерв’ю з директором

Департаменту природно-заповідного фонду та земельних ресурсів Е. Арустамяном, організованого через прес-службу міністерства.

З повагою заступник міністра Олександр КРАСНОЛУЦЬКИЙ.