Олександр Клименко — один з найталановитіших фотожурналістів сьогодення. Його талант полягає не лише в тому, щоб «упіймати» кадр, зупинити мить, як би сказав Ґете, а й у тому, щоб опинитися в потрібному місці в потрібний час.
Якщо газеті потрібно проілюструвати якусь вагому подію з минулого, то Олександр Клименко — перший, до кого звертаємося. Адже він знімав і мітинги під Верховною Радою на зорі незалежності, і переселення кримських татар, і страйки шахтарів, і переговори найвищого рівня.
Від початку 1990-х особливу увагу він починає приділяти збройним конфліктам. Придністров’я, колишня Югославія (Боснія і Герцеговина, Хорватія, Косово, Сербська Країна, Республіка Сербська, Східна Славонія), Ліван, Кувейт, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот-д’Івуар, Південний Судан, Демократична Республіка Конго — він висвітлював конфлікти в усіх цих місцях. «Війну може зрозуміти той, хто її бачив зблизька і хто відчув її на собі», — скаже згодом Олександр. Війна на його роботах — це не так перестрілки, як людський біль. Він часто відводить об’єктив від зброї і знімає людей навколо — старих, жінок, дітей, військових під час хвилин відпочинку. Ці світлини свідчать про те, що навіть у найстрашніші часи життя триває.
З часом особливу увагу Олександр Клименко починає звертати на службу українських миротворців — часто літає в Африку, де наші вертолітники вже приймають його за свого. Як своєрідний проміжний підсумок, 2004 року О. Клименко видав книжку фотографій «Миротворча діяльність українського війська. Перше десятиліття». Друга його велика фотокнижка «Крізь вогонь і сльози» з’явилася 2009-го. Третя — «Фронтовий альбом».
Не бракувало й персональних виставок, одна з яких відбулася 2012 року в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, ще три (2012, 2013, 2014) — у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Останнім часом експонувалось більш як десять виставок у країнах Європи про нашу війну.
Революція Гідності і війна на сході стали особливою частиною життя Олександра Клименка. З перших днів він був там.
«Чому я знімаю війну? Чому я туди їжджу? Тому, що це моя країна, і я хочу, щоб світ і українці знали і бачили, що там насправді відбувається», — каже Олександр Клименко.
