Величезний плац перед будівлею і навколо неї вкрито традиційними для наших міст плитами, в «міжрядді» яких росте трава. І з нею співробітникам закладу доводиться регулярно і нещадно боротися (в моїй юності це робили школярі). Але ж яка це титанічна праця — вискубувати оті травинки з-поміж плит! На палючому сонці. Ще й кілька разів за сезон, бо після кожного дощу трава росте з новою силою...
Так, високу траву на газонах косити треба! А от між плитками... Давайте придумаємо якийсь гуманніший спосіб підтримувати красу шкільних подвір’їв. Наприклад, там можна сіяти якусь низькорослу травичку, яка й картини не псуватиме.
Юлія ГОРБАХА.
Київ.
