Якось у Ковелі в одному з кіосків мою увагу привернула ікона Богородиці з маленьким Ісусом у красивій ліпній рамі. Вона чимось вирізнялася з-поміж інших, хоч кольоровий образ був видрукуваний на папері. Мені захотілося купити її. Привіз ікону додому в Любешів. Вона сподобалася і дружині Ользі. Проте образ не повісили одразу на стіну. Планували ще зробити невеличкий ремонт у кімнаті. Тому я обережно поставив ікону на диван. Так вона і стояла деякий час, повернута святим ликом до стіни.
Аж однієї ночі наснилася мені наша ікона, і я уві сні побачив місце, де вона повинна висіти. Прокинувся й зрозумів, що неправильно вчинив, коли не помістив її відразу на стіну та ще й затулив святий образ. Тому перехрестився й подумки попросив вибачення.Хочу, щоб мою помилку не повторили інші люди. Тому й розповідаю цю історію. До ікони люди завжди повинні ставитися з великою повагою. Адже це святиня, оберіг, який захищає добрих людей.
А щодо того, що ікона може захистити, то, приміром, любешівці переконалися в цьому. Адже коли в 80-х роках минулого століття горів клуб у центрі містечка, то страшенно налякалися мешканці сусідніх будинків. Адже вогонь міг будь-якої миті перекинутися на їхні оселі й спопелити нажите тяжкою працею. Тоді жителі взяли зі своїх домівок ікони і з молитвою та надією на Божу поміч обійшли свої хати. І Господь уберіг християн! Приміщення клубу згоріло, а людські будівлі залишилися неушкодженими.
Надіслав Петро КРАВЧУК.
Любешів.
Фото автора.
