А на завершення, як завжди, фото на згадку. На передньому плані: перший власкор «Голосу України» у Волинській області Андрій Бондарчук (на знімку ліворуч), директор бібліотеки Людмила Стасюк і теперішній власкор газети в регіоні Микола Якименко.

Понад 30 років тому, 1 січня 1991 року, в свій безпричальний рейс вирушив перший «інформаційний криголам» нашої держави — газета «Голос України». Видання, якому випало йти у фарватері державотворчих процесів, яке уже стало своєрідним літописцем історії створення і становлення незалежної держави Україна.
16 серпня в Луцьку в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки відбулася читацька конференція «Голос України» — активний учасник українського державотворення». Захід, як і всі, що проводяться в культосвітній установі в ці дні, приурочений до ювілею Незалежності України.

Готуючись до ювілею держави, забули про свій... редакційний

Один із найбільших читальних залів головної книгозбірні області повністю присвячений парламентському виданню. На чільному місці — Постанова Верховної Ради Української РСР «Про заснування газети Верховної Ради України «Голос України», м. Київ, 16 жовтня 1990 року № 380-ХІІ. На стендах і столах — підшивки газети, окремі статті, на екрані — логотип видання.

Увагу відвідувачів привертають перший номер «Голосу України», який вийшов 1 січня 1991 року, газета за 27 серпня того само року, в котрій опубліковано Акт проголошення Незалежності України і Постанова Верховної Ради України «Про проголошення Незалежності України» (на знімку), численні публікації, присвячені 30-річчю Незалежності України...

Ведуча заходу, завідувачка читальних залів бібліотеки Жанна Литвина, зауважує, що «Голос України» був і залишається могутнім чинником державотворчих процесів. Створена з ініціативи депутатів обраної весною 1990 року Верховної Ради, газета з перших номерів стала трибуною, з якої до нації зверталися її лідери — В’ячеслав Чорновіл, Ігор Юхновський, Левко Лук’яненко... Газета ламала стереотипи старого життя. Вона стала інноваційним продуктом, аналогів якому не було в Україні, як на той час і самої незалежної держави. «Голос України» мав власних кореспондентів, як і тепер, в усіх областях України, а також у деяких зарубіжних країнах.

Першим редактором видання став народний депутат Сергій Правденко. Кореспондентом у Волинській області призначили теж народного депутата Андрія Бондарчука, якого незабаром змінив відомий журналіст Богдан Берекета, певний час цю посаду обіймав Роман Жижара. З 2003 року представником видання в області є журналіст Микола Якименко.

На пропозицію ведучої народний депутат Верховної Ради України першого демократичного скликання Андрій Бондарчук, який у 1990 році був головою підкомісії з питань засобів масової інформації Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації, поділився з присутніми спогадами про роботу над створенням парламентського видання, перші кроки діяльності творчого колективу нової газети.

Чути думку суспільства — це важливо

Однією із характерних відмінностей «Голосу України» від інших сучасних видань є те, що газета допускає плюралізм думок, зазначив автор цієї статті, теперішній власкор газети «Голос України» у Волинській області. Сторінки газети, згідно з квотою, надаються і представникам провладних фракцій, і опозиційних політичних сил. Позиція видання завжди залишається зваженою і відповідає національним інтересам держави Україна. Тематика різноманітна і задовольняє уподобання широкого читацького загалу. Поруч із матеріалами на політичні та економічні теми — міжнародне життя, газета багато місця на своїх сторінках віддає новинам культури, спорту, духовного життя, проблемам сім’ї і побуту, інформації з регіонів, друкує прийняті Верховною Радою закони України, які після публікації на її сторінках, згідно з Конституцією, набирають чинності. Вагоме місце посідають також статті з історії України. Газета, чи не єдина в державі, протягом багатьох років веде сатиричну сторінку «Курінь».

Ведуча читацької конференції зазначила, що попри нелегкі часи для друкованих періодичних видань газета «Голос України» виходить п’ять разів на тиждень (вівторок — субота) і друкується двома мовами — українською і російською, має свій електронний варіант, який передплатники можуть прочитати вже з перших хвилин нової доби, більше того, вони отримують доступ до архівних публікацій «Голосу України», починаючи з 1 січня 1991 року. Газета має свій сайт, який оперативно оновлюється, а різноманітні його рубрики дають змогу швидко відшукати потрібну публікацію. Зокрема в рубриці «Регіони» розміщують повідомлення з усіх областей України, у тому числі й Волинської. Важливо, що в тематичному блоці сайту Верховної Ради подаються головні публікації кожного номера газети.

Також «Голос України» має свої сторінки у соціальних мережах, зокрема у Фейсбуці, Інстаграмі та Твіттері. Аудиторія сторінки газети у Фейсбуці становить понад 10 тисяч підписників.

Історія твориться щодня, і її потрібно фіксувати

На конференції відзначали високу професійність працівників «Голосу України». Добрі слова, зокрема, мовилися про Богдана Кушніра (Львів), Ірину Козак (Хмельницький), Віталія Жежеру, Володимира Краснодемського, Світлану Чорну і Сергія Лавренюка (Київ), Василя Неїжмака (Полтава), Володимира Чернова (Суми), В’ячеслава Воронкова (Одеса) та інших журналістів. Бути хоробрим репортером можна, зазначалося на зустрічі, маючи відважного редактора. Інакше найсміливіші повідомлення можуть не з’явитися на сторінках газети. З 2002 року кермо видання впевнено тримає в своїх досвідчених руках головний редактор «Голосу України» Анатолій Горлов. Керувати парламентським виданням, погодьтеся, справа непроста.

На заході не раз відзначалося, що «Голос України» є своєрідним літописцем держави. І справді, окрім газетної щоденної хроніки, а жодна газета в Україні не має сьогодні такої періодичності виходу, «Голос України» активно займається видавничою справою. Завдяки газеті побачили світ багато різноманітних книжок. Дві — «Еволюція влади» і «30 років Незалежності» — справедливо можна назвати підручниками з сучасної історії України. Останню з них надруковано буквально кілька днів тому. У виданні вміщено хроніку кожного року Незалежності, а також 1990-го, який передував їй. Написана талановитими журналістами і добре проілюстрована, вона, безперечно, стане подією в житті держави. Сотні ілюстрацій знаних фотомайстрів і 625 сторінок не спотвореної і не викривленої через роки сучасної історії стануть надбанням для майбутніх поколінь. Однією з перших книжку отримала бібліотека імені Олени Пчілки. Її від імені редакції директору книгозбірні Людмилі Стасюк вручив власкор Микола Якименко. Вона одразу поповнила один зі стендів, присвячених 30-річчю Незалежності.

* * *

Готуючи щодня свіжий номер, ми не бачимо людей, для яких пишемо. Тож кожна зустріч із читачами для нас, повірте, подія. Саме для вас, шановні, ми працюємо, шукаємо правду, ризикуємо. Спасибі колективу Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки і насамперед її директору Людмилі Стасюк за цю зустріч, окрема подяка Жанні Литвиній — за вміле ведення заходу, знання проблем і тематики видання. Ми, в свою чергу, теж знаємо усі ваші болі. Насамперед, що дехто з представників влади області зверхньо дивиться на роботу головної книгозбірні області. Саме цим можна пояснити той факт, що з року в рік скорочується фінансування на передплату періодичних видань, поповнення фондів, а високофахові працівники бібліотеки не отримують достойної платні (вона нижча, ніж у багатьох їхніх колег в інших областях). Ми писали і будемо писати про це. Адже вкладаючи кошти в культуру, робимо тривалу інвестицію в духовне здоров’я нації, у її майбутнє як цивілізованого суспільства вільних людей. Від себе скажу, що був і залишуся другом і прихильником бібліотекарів... усіх. Не перестаю повторювати: людина, яка читає, живе довше. Газети теж ідуть у цей залік.

Луцьк.

Фото автора.