Валентина Бартош-Сльота (в центрі) із шанувальниками творчості митця.
На площу в центрі села, де митець постав у граніті, прийшли тисячі жителів цього та інших навколишніх населених пунктів Мошнівської територіальної громади. Адже люди добре пам’ятають і шанують свого славетного земляка, який прославив рідний край і всю Україну. Багато з написаних ним пісень стали справді народними. Це, зокрема, «А льон цвіте», «Не згорає зоря», «Ти мене замани». Упродовж сорока чотирьох років Іван Михайлович незмінно керував всесвітньо відомим Поліським академічним ансамблем пісні і танцю «Льонок» у Житомирі. З творчим колективом він побував у багатьох країнах, але ніколи не забував, звідки родом, і часто залюбки приїжджав до земляків, аби побачити знайомі обличчя, поспілкуватися, поспівати разом. Рідному мальовничому селу митець присвятив багато чудових віршів, а одну зі своїх поетичних збірок, яких майже два десятки, так і назвав — «Яснозір’я». І от тепер Іван Сльота знову повернувся до рідного Яснозір’я — цього разу навічно...
Пам’ятник заввишки понад три з половиною метри виготовлений із світло-рожевого граніту Токівського родовища, що на Дніпропетровщині. Скульптор, заслужений художник України Віталій Рожик створив образ Івана Сльоти у ту мить, коли митець, сповнений надій і сподівань, збирається залишити рідну домівку і вирушити у незнаний і широкий світ.
Фото надано автором.
