Він знаходиться на передньому краї боротьби з коронавірусом — у лабораторії установи досліджують зразки біоматеріалів пацієнтів із підозрою на 
COVID-19. Це колишня обласна санепідемстанція. Їх в Україні мало не ліквідували, але знову спрацювала формула «Не було б щастя, та нещастя допомогло»: прийшла пандемія.

Реагування чиновників не дочекалися

«Починаючи з 2017 року, у нашій державній установі за безпосередньої участі директора Володимира Петровича Збаражського без достатніх законних підстав та оплати використовують працю водіїв, — стверджується у скарзі. — Зокрема, це виявляється в тому, що директор використовує водіїв у власних цілях — у поїздках на дачу, за родичами в інші міста та  як підсобних робітників на власних територіях».

Володимир Збаражський — досить відома на Сумщині людина, ще не так давно він був незмінним учасником кожного брифінгу на «ковідну» тему, котрий проводився в облдержадміністрації. Від мікроклімату у колективі, який він очолює, багато в чому залежить епідеміологічна ситуація в області. Окрім іншого, ще й через це ми не маємо права проігнорувати «сигнал».

Під скаргою поставили підписи Олександр Рудецький, Євген Валійов і Юрій Кандейкін. Усі троє працюють у антиінфекційному центрі водіями. Вони стверджують: у пікові моменти коронавірусного навантаження доводилось працювати до 2-3 годин ночі. Були періоди, коли впродовж доби у центрі проводили тисячі досліджень. Водії розвозили працівників лабораторії по домівках, доставляли частину біологічних матеріалів до Києва, бо в Сумах певні аналізи ще не проводились, та виконували іншу понаднормову роботу. Але належної оплати праці, скаржаться водії, так і не одержали — на відміну від деяких офісних працівників, у роботі яких після настання пандемії практично нічого не змінилось.

Люди звернулися у «Голос України» як до інстанції останньої надії. Раніше вони спрямували скаргу до Міністерства охорони здоров’я, управління Держпраці і Державної фінансової інспекції в Сумській області, але відповідного реагування не дочекались. Тим часом, минуло вже 1,5 місяці від моменту звернення громадян до державних органів, а закон відводить чиновникам на надання людям відповідей максимум місяць. Але це за умови, що ситуація складна і не може бути розглянута оперативніше. Із Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби на Сумщині скаржникам відписали, що порушені ними проблеми перебувають виключно у компетенції Держпраці. Хоч ідеться, серед іншого, про ефективність використання коштів держбюджету, виділених на антикоронавірусні заходи. Їх передбачили для матеріальної підтримки працівників, що знаходяться на передньому краї боротьби з пандемією.

Працювалидо глибокої ночі

— Я працював до 3-ї ночі, приїжджав додому, спав дві години — і знову їхав на восьму ранку на роботу, — стверджує Євген Валійов. — Забирав там у лабораторії проби і віз їх до Києва. Повертався із Києва — і знову працював до ночі. Іноді їздив до столиці за приладами і заодно відвозив біоматеріали, неодноразово довелось вирушати за тест-системами до Обухова.

Якось допрацював до післяопівночі, а директор наказав доставити доньку із Сум до Харкова, в аеропорт. Я мав тоді розвезти по домівках працівників лабораторії, але директор їм сказав, що я відпросився у нього у своїх особистих справах. Із Харкова повернувся о 7.30 ранку, зателефонував директору і сказав, що хотів би пару годин поспати, але він відповів відмовою. І знову я працював до 2-ї ночі і дуже боявся, що засну за кермом і потраплю в ДТП. Доводилось доставляти доньку директора до Сум із Білої Церкви.

«Обурений ставленням директора лабораторного центру Збаражського В. П. до колективу водіїв. Постійно у робочий час їздимо до нього на дачу, на службових автомобілях возимо його дружину по магазинах. — Це вже рядки із рукописного допису іншого скаржника, Олександра Рудецького. — У часи пікових навантажень чергували і до 3-ї, і до 4-ї годин ночі, але відповідних доплат не отримували. У документах нам вказували робочий час до 22-ї години, бо інакше доводилося б виплачувати нічні, але їх не нараховували».

«Нам обіцяли і добавку до зарплати, і ковідні, і все на світі, — додає у своєму дописі Юрій Кандейкін. — Одного разу довелось працювати до 3.30 ночі, а найчастіше це було до 2-ї — 3-ї ночі. А рано-вранці знову виходили на роботу, бо розуміли, що почалась епідемія».

«Вони не переробилися»?

У неофіційній розмові із журналістом деякі працівники установи розповідали взагалі жахливі речі, явно дотичні до Кримінального кодексу, але просили на них не посилатись. Тому ці розповіді не переповідатимемо, але будь-які «органи» за бажання могли б дослідити їх на предмет «було чи не було» — і якщо було, то що саме.

Керівник Сумського обласного лабораторного центру контролю та профілактики хвороб Володимир Збаражський у розмові зі мною запевнив, що працює сумлінно і безкорисливо, а щодо скаржників...

— Вважаю, що водії у нас не ображені, — резюмував він. На запитання щодо оплати праці відповів:

— Ми ж державна установа... У них мінімалка — шість тисяч гривень.

Це означає, що водії лабораторного центру мають «чистими» приблизно 4 800 грн на місяць. Я запитував у Євгена Валійова: що його тримає на такій низькооплачуваній роботі, адже професійного водія будь-де візьмуть і запропонують значно більше? Відповів, що звик до колективу — прийшов сюди після армії і звідтоді весь час на одному місці.

— І взагалі, якщо я піду, їх всіх затопчуть, — поділився Євген. — Я ще молодий, і справді можу будь-де працевлаштуватись, але більшість працівників нашого лабораторного центру — люди пенсійного або передпенсійного віку. Тому й мовчать, бояться звільнення, бо іншої роботи вже не знайдуть. Коли я запитав у Збаражського, а скільки у нього виходить щомісяця, Володимир Петрович запропонував знайти й подивитись його декларацію. І запевнив, що минулого року не отримав жодної копійки «ковідних» доплат — попри те, що інші директори обласних лабораторних центрів такі заробітки мали.

— А це правда, що водії возили вашу рідню на службових автомобілях в аеропорт, на базар, на дачу?

— Не було такого! — запевнив керівник лабораторного центру. — Але якщо ми їхали в облдержадміністрацію, дорогою я попросив зупинити машину і зайшов на базар, аби щось взяти поїсти — це що, якесь зловживання? Або ми їдемо з Охтирки, повз місце, де знаходиться моя дача, і я йому кажу: зупинись, почекай десять хвилин, поки я заскочу?

В. Збаражський каже: конфлікт із водіями розгорівся після того, як став вимагати від них роботу. Бо мали по 1,5 посадових окладів, але ці гроші не відпрацьовували, йшли додому раніше строку. Їх попередили, щоб такого не робили — і з цього все почалося. Ситуація загострилася ще й через те, що дехто з водіїв має шкідливі звички, а дехто дозволяє собі зайве у соціальних мережах.

— Але вони не переробилися, — підсумував директор лабораторного центру.

Середня температура гаманця

Директора підтримують його заступниці Олена Донцова і Галина Зайцева. Вони також вважають, що працівники, у тому числі й водії, завантажені роботою згідно зі своїми посадовими обов’язками, а доплати за боротьбу із ковід-епідемією всі одержували справедливо, у відповідності із персональними внесками.

— Люди цікавляться, який стосунок до боротьби з епідемією мають працівники бухгалтерії. Чому водії, хоч і працювали вночі, неодноразово доставляли до Києва біоматеріали на дослідження, не отримали доплат, а офісним працівникам такі гроші виплачували?

Щодо бухгалтерів та інших офісних працівників, далеких від безпосередніх лабораторно-інфекційних досліджень, я відповіді так і не почув, але щодо водіїв, запевнили мене — вони своє отримали. За бажання комусь із ревізорів-інспекторів, наділених відповідними повноваженнями, неважко буде перевірити, хто говорить неправду — автори колективної скарги чи їхнє керівництво. Адже не може бути, щоб у державній установі державні гроші виплачували в «конвертах»?

У структурі обласного лабораторного центру, його підрозділах у містах і районах працює майже 400 чоловік. На доплати працівникам, безпосередньо причетним до боротьби з коронавірусом, у 2020—2021 роках держава виділила лабораторній установі на Сумщині 15 млн грн. Якщо припустити, що преміювання гідна половина працівників, кожному мали виплатити у середньому 75 тис. грн. Загалом пристойна мотивація: щомісяця упродовж двох років по більш як три тисячі додаткових гривень. Але як насправді розподілялись «ковідні» гроші і наскільки вирахувана мною середня сума схожа на «середню температуру в лікарні»? Відповіді на це запитання я так і не одержав, а вона, погодьтеся, дуже важлива. Тому чекаймо на «допомогу залу» — відповідей від інстанцій, до яких звернулися скаржники. Ми не залишили поза увагою це звернення громадян, аби його не спустили на гальмах.

Сумська область.

Фото із сайту sumy.today