Картина є однією з тих робіт митця, що переконують в безмежній любові до України, яку автору вдалося пронести через все своє життя, дочекавшись Незалежності української держави. Своєрідною одою цій події стало написання ним цілої низки робіт: «Останні вірші Кобзаря» (1989), «Ще не вмерла Україна» (1993), «Козацька засідка» (1995), і, нарешті, «Смерть Івана Мазепи» (1997—1998).
На полотні гетьман зображений зовсім кволим, поруч — найближче оточення відданих йому людей. На передньому плані — літописець гетьмана та невеликий столик, на якому символ української держави — булава. Робота передає трагічність моменту, художник прагне силою емоцій і фарб передати відчуття великої втрати для української нації, передає глядачу відчуття доленосної події, коли гетьман роздає останні вказівки, які стали в майбутньому підґрунтям для подальшої боротьби за незалежну українську державу.
Довідково
Видатний політичний і військовий лідер України Іван Мазепа (1639—1709) — поступово посідає достойне місце у пантеоні українських героїв-борців за незалежність. На початку XVIII ст. саме за його гетьманування Україна отримала шанс вийти з-під московського впливу. Після поразки в Полтавській битві (1709) гетьман знайшов притулок в молдавському князівстві, місті Бендери, що належало Османській імперії. Там він і відійшов у засвіти 21/22 вересня 1709 року.
За матеріалами Вікіпедії Мазепа був згодом перепохований у Галаці (нині Румунія). А через два роки після руйнування могили гетьмана османами козаки перепоховали його тіло.
Микола ПРАВДА, старший науковий співробітник відділу туристично-краєзнавчої та інформаційної роботи Музею мистецтв.
