Розвивалася держава, разом з нею зростали й її громадяни. Журналіст за фахом Сергій Гальчак за 30 років здійснив стрімке сходження на наукову вершину: у 1990-му працював редактором районної газети «Колос» у Погребищі, нині він доктор історичних наук, професор Вінницького державного педагогічного університету імені Коцюбинського.
Протягом 30 років Сергій Гальчак видав 50 книжок і монографій! Таким є його особистий внесок у розвиток країни.
— Чому саме наука, пане Сергію? — запитую професора Гальчака.
— У кожного з нас є свій інтерес, — каже він. — Під час роботи редактором видав невелику брошуру з краєзнавства. Робота над нею так захопила, що мимоволі подумав: «От якби так сталося, що мене зачинили в архіві хоча б на тиждень!».
13 років свого життя Гальчак працював директором Вінницького обласного державного архіву. Це був його золотий час. На роботу виходив навіть у вихідні.
У 1991 році редактора районки запросили на роботу в тодішній Вінницький обком партії. Почав працювати радником з ідеологічних питань. Недовго. Після здобуття Україною незалежності структури компартії припинили існування. Гальчак залишився без роботи. Пізніше був заступником редактора однієї з обласних газет, очолював прес-службу облради.
У 2003-му доручили посаду керівника обласного державного архіву.
Сергій Гальчак одним з перших у державі взявся за дослідження теми остарбайтерів — українців, вивезених на роботи до Німеччини під час окупації гітлерівцями країни. На основі цих досліджень базуються обидві наукові роботи — кандидатська та докторська. Першу захищав у національному університеті імені Каразіна в Харкові, другу — в Інституті історії Національної академії наук України.
На знімку: професор Сергій Гальчак одним з перших у державі розпочав досліджувати тему вивезених гітлерівцями в рабство українців.
Фото Віктора СКРИПНИКА.
