«Вірю в армію, в побратимів. Їхня кров проливається не дарма, бо тільки вона робить із синьо-жовтого прапора червоно-чорний», — каже вона.
Як розповіли в бригаді, дівчина починала служити, отримавши спеціальність кухаря. Спочатку вона перемогла в змаганнях на кращого кухаря Сухопутних військ, а потім здобула «срібло» на рівні Збройних Сил України.
Найважчим спортивним змаганням Марія вважає кросфіт, коли за один день необхідно виконати на швидкість комплекс вправ, а потім бігти смугу перешкод. І в цих змаганнях на рівні оперативного командування «Схід» вона також показала відмінний результат.
Нині дівчина служить у піхотному підрозділі на передовій. І навіть у таких умовах продовжує регулярно тренуватися. Бігає щонайменше по шість кілометрів, іноді по двадцять, з десяток разів підтягується, продовжує глибше опановувати бойову спеціальність. А ще пише вірші, співає під гітару і фотографує.
«З дитинства жила мистецтвом — вільний час проводила у школі мистецтв і музичній школі. З 14 років професійно зайнялася стрільбою, а через п’ять років отримала звання майстра спорту. В армію пішла, оскільки вважала, що зможу стати професіоналом своєї справи. Такі люди завжди потрібні, особливо у важкі часи», — каже «Умка».
Спочатку батьки і друзі дивувалися її вибору. Бачили в ній творчу особистість, перукаря, фотографа, кухаря, тільки не солдата. Сьогодні вони з повагою ставляться до вибору дівчини і тішаться її успіхам. А її батько Микола став капеланом-парамедиком у добровольчому медичному батальйоні «Госпітальєри».
«Моя перша ротація була на посаді кухаря в Кримському. Спочатку можливості воювати особливо не було — перебувала на КСП батальйону. Але коли знаєш, що смачна їжа дарує спокій і гарний настрій побратимам — то й готуєш натхненно. І тихо заздриш, хвилюєшся за товаришів, які стоять там, звідки щодня лунають звуки вибухів і пострілів», — розповідає Маша.
Тоді не минулося без втрат. Були поранені знайомі хлопці, потім коханий... Після цього її відправили на позиції. Там і відчула запах пороху. Довелося і покопати, і постріляти, і від кулеметної черги голову ховати, і міни неподалік почути, і в бліндажі біля «буржуйки» поспати. Але це не лякало. Маша почала обстоювати право стояти пліч-о-пліч з хоробрими хлопцями.
«Нинішня ротація дуже підкосила — російські найманці вбили головного медика батальйону — нашого батю Юрія Письменного з позивним «Феофан». Світла йому пам’ять! Після цих подій багато що перевернулося. У мирному житті я часто переходила на російську мову, читала російську літературу. Напевно, так і звикла. І часто спілкувалася російською. А «Феофан» мене постійно виправляв: «Машо, ну чого ти по-москальськи розмовляєш, чудово знаючи українську мову?». Після його смерті я забула російську мову», — згадує дівчина.
До речі
«Умка» активно займається спортом. У складі команди посіла перше місце у ВУ з воєнізованого кросу. В особистому заліку серед жінок Марія перемогла в Сухопутних військах і виборола «срібло» в ЗСУ.
Дніпропетровська область.
Фото 93-ї ОМБр.
