На згадку про пісенне свято — спільне фото.

Раніше чи не кожне велике підприємство Волині мало свій хоровий колектив. Це усіляко підтримувалося тодішньою владою, оскільки вважалося важливою ділянкою ідеологічної роботи. На всю країну славилися хори Луцьких шовкового комбінату, картонно-руберойдового заводу, таксомоторного парку... Про останній писала навіть центральна преса, іронічно відзначивши, що є години, коли на вулицях Луцька важко впіймати машину з шашечками... У цей час таксисти вивчають нові пісні. Невисокого на зріст, рудуватого і завжди всміхненого керівника хору Миколу Черкавського знало чи не пів-Луцька, а таксисти, побачивши його на вулицях міста, вітали свого маестро голосними звуками клаксонів. Сьогодні такого вже немає. На теперішніх приватних підприємствах, за дуже рідким винятком, про художню самодіяльність не дбають. Збереглися хіба що ветеранські хори та хори при деяких будинках культури і закладах освіти. Питання стоїть не лише в оплаті праці керівника, сценічному одязі, приміщенні для репетицій, а й у тому, щоб хористи мали змогу виступати, інакше праця їхня не має сенсу.

Прекрасну можливість поспілкуватися з колегами, почути і побачити виступи інших колективів отримали ветеранські хори нового, значно більшого за площею і населенням Ковельського району. Щоправда, із колишніх шести районів, які увійшли в Ковельський, показати своє мистецтво приїхали лише колективи із селищ Стара Вижівка, Ратне, міста Любомля. З невідомих причин не приїхав знаний в області хор «Червона калина» із селища Голоби. Та попри все свято пісні, яке відбулося в «Публічній бібліотеці» Ковельської територіальної громади, вдалося.

Першим на ньому виступав народний аматорський колектив ветеранів війни і праці «Надвечір’я» із колишнього райцентру, а тепер центру селищної територіальної громади Старої Вижівки. 28 вересня колектив концертом у рідному селищі урочисто відзначив 30-річчя з дня створення. Нині у хорі майже 40 осіб. Він має славну історію. Виступав на багатьох сценах області і за її межами. Його сивочолим співакам аплодували навіть в Українському домі в Києві, а Перший національний канал присвятив йому цілий випуск однойменної з хором передачі «Надвечір’я». Колектив має прекрасні сценічні костюми, а його учасники — прекрасні голоси.

Як розповів багаторічний керівник колективу В’ячеслав Недзельський, хор об’єднав закоханих у пісню людей різних професій, які вже давно перебувають на заслуженому відпочинку. Це справжня творча родина, яка ділить між собою і радості, і печалі. Вже 56 колишніх хористів відійшли у засвіти, але їхні колеги бережуть пам’ять про них. У репертуарі хору є українські народні і сучасні пісні, багато з них присвячені військовій тематиці.

Символічну назву має і ветеранський хор «Журавлі» із селища Ратне. Голова колишньої районної, а тепер територіальної організації ветеранів України Марія Костарєва, вона і співачка, розповіла, що засновником хору був учасник Другої світової війни, кавалер двох орденів Слави Петро Матвєєв. Потім його короткий час очолював теж колишній фронтовик Андрій Мартинюк. Нині старостою хору є Лідія Сахарук, у минулому багаторічний керівник районної ветеранської організації, почесний громадянин Ратнівщини. Керує хором вмілий організатор музичного мистецтва Людмила Корсак.

Якщо два попередні колективи цього року відзначили своє 30-річчя, то хор «Осіннє золото» (керівник — Ярослав Притула) з міста Любомля в 2022-му святкуватиме свій 40-річний ювілей. Хор знають не лише у Волинській області, а й у сусідніх Польщі та Білорусі, де їм доводилося виступати. Серед його співаків і 70-річні, і 80- і 90-річні аматори сцени. А Петру Баранському 12 січня виповниться 100. Та попри солідний вік Петро Гнатович просить не виключати його з колективу, до якого прикипів за ці десятиліття. Золотим фондом хору є твори: «Україна», «Земле наша мила», «Пісня про Любомль», «Закувала зозуленька», «Козаки, гей, козаки» та багато інших.

Закінчити концерт керівник «Надвечір’я» В’ячеслав Недзельський запропонував спільним виконанням своєрідного гімну нашого краю — пісні Степана Кривенького «Волинь моя». Її натхненно виконали і учасники всіх трьох ветеранських хорів, і гості пісенного свята. А їх того дня в читальному залі бібліотеки було багато: заступник голови Ковельської районної ради Андрій Броїло, керівник апарату Ковельської райдержадміністрації Степан Топольський, перший заступник начальника управління соціального захисту населення райдержадміністрації Світлана Ювченко, голови обласної і Ковельської районної організацій ветеранів України Геннадій Гулько і Валентина Січкар... За вагомий внесок у справу збереження та розвитку аматорського мистецтва, активну участь у громадському і культурно-мистецькому житті подяки голови Ковельської райдержадміністрації і голови районної ради, а також розкішні букети осінніх квітів отримали колективи всіх трьох народних аматорських хорів.

Часто доводиться чути, що старість — не радість. Не будемо заперечувати, але і в поважні літа можна жити цікаво і активно, отримувати насолоду від спілкування із близькими людьми. Такий шанс сивочолим, зокрема, дає участь у громадських організаціях і клубах за інтересами, різновидом яких є і ветеранські хори. Місцеві органи влади повинні підтримувати людей старшого віку у їх прагненні залишатися потрібними не лише рідним, а й суспільству, якому вони віддали свої найкращі роки. Добрий приклад такої турботи маємо, зокрема, в Ковельському районі, де кожна ініціатива ветеранів отримує підтримку райдержадміністрації (голова — Ольга Черен) і районної ради (голова —  В’ячеслав Шворак). Керівники цих двох поважних структур охоче спілкуються з ровесниками їхніх батьків, дідусів і бабусь, підтримують їх щирим словом поваги і добрими справами.

Луцьк.

Фото автора.