Зняти цю картину режисер Вілен Новак збирався ще з 1989 року, коли було опубліковано оповідання Євгена Мітька «Тепер я турок, не козак» про неймовірне кохання української дівчини і єврейського хлопця. Епічна сага була написана автором на основі реальних подій, що відбувалися на його очах. Було домовлено з режисером Віленом Новаком, що за мотивами оповідання знімуть фільм. Утім, склалися всі пазли лише тепер, через кілька десятиліть, коли автор відійшов у вічність. Та хай там як, а фільм «Чому я живий» уже в прокаті. Як розповів генеральний продюсер стрічки Андрій Осіпов, за назву точилися справжні бої, адже режисер наполягав залишити авторську, але оскільки картину хочуть показувати зарубіжній аудиторії, вирішили зробити її більш зрозумілою і такою, що легко перекладається на інші мови.
Події розгортаються в Маріуполі, на березі Азовського моря, де мешкає так багато різних національностей. Юні герої картини — Фрося і Льончик покохали одне одного всупереч одній з родин, а точніше — батькові, бо ж різної віри, до того ж колись євреї розіп’яли Христа! Ну а далі, а далі сім’ї таки примирилися, але раптом приходить жорстока війна. І вже вона кардинально змінює життя, і колись непримиренний Олекса — батько Фросі — виявляє неабиякі людські якості й усіляко допомагає сватам уникнути неминучої смерті. Чи вдалося — про це можна дізнатися з фільму, а ще зробити власні висновки. Одне лише додам: фільм про любов, про справжність почуттів і водночас про людські підлість і заздрість, які поруч. Він неабияк бере за душу, і якщо спочатку деякі епізоди здаються комічними, то під кінець багато хто витирав сльози. Недаремно ж режисер Вілен Новак назвав його трагікомедією. Ну і, звісно ж, виникають паралелі, адже висновки з тієї війни дехто так і не зробив.
На цьому, до речі, наголосив і виконавець ролі Льончика Роланд Мішко і висловив побажання, щоб на картині все-таки повчилися, як робити не можна. І щоб колись, коли він покаже її своїм дітям, уже скрізь панував мир.
«Бо ж тоді не вміли, а тепер вміємо, тому й живемо мирно». Молодий актор також зазначив, що радий, бо зйомки закінчилися, адже все пропускав через себе.
Складно далася роль і Анастасії Марків, яка зіграла Фросю. Фактично, це її дебют у кіно, і Настя би дуже хотіла, щоб фільм подивилася молодь, бо це «уроки життя, доброти і щирості». А ще, щоб навчитися не розмежовувати людей за вірою і національністю.
А от відомому акторові Олексію Горбунову дісталася роль далеко не позитивна, але зіграв він її блискуче. Бо ж саме так і є в житті: справжні почуття і людська підлість ходять десь поруч. Одне слово, фільм треба дивитися.
До речі, держава виділила на стрічку 37 мільйонів гривень, а зняли її на Одеській кіностудії.
На знімку: під час прес-конференції.
Фото автора.
