Сьогодні, 11 листопада 2021 року, виповнюється 65 років від дня народження авторитетного та впливового громадсько-політичного діяча, талановитого організатора і керівника науки та освіти, ректора Київського національного університету технологій та дизайну, доктора економічних наук, професора, академіка Івана Грищенка (на знімку).

Народився він у простій і працьовитій сім’ї у селі Камінь тодішнього Кролевецького, нині Конотопського району на Сумщині. Це мальовниче село на березі річки Сейм на легендарній Сіверщині засноване на початку XVII ст. козаками та селянами і входило до складу Глухівської сотні Ніжинського полку. Цей чудовий край здавна славиться своїми природними ресурсами, та головним його багатством вважаються люди зі своїми національним менталітетом і побутом, бойовими і трудовими традиціями, вони є рушійною силою розвитку суспільства. І саме на яскравих переконливих прикладах своїх земляків батьки і школа виховали в Івана почуття правди, добра і справедливості, глибоку повагу і вдячність людям, любов до праці і хліба насущного, допомогли стати справжнім патріотом рідної землі-годувальниці, яка, як і сонце, у нас одна-єдина.

Треба сказати, що Іван ще змалку пізнав нелегку хліборобську долю, був опорою батькам у домашньому господарстві, а вже з 15 років працював у місцевому колгоспі, щоб допомагати сім’ї звести кінці з кінцями. Після успішного закінчення у 1979 році Української сільськогосподарської академії за спеціальностями «інженер-механік» та «економіст-організатор» він став головним інженером колгоспу, а у свої 24 роки очолив його. Фактично це був в області один із наймолодших за віком керівник багатогалузевого господарства. І під його енергійним управлінням сільські трудівники за інтенсивною технологією та з мінімальними затратами з року в рік досягали дедалі кращих показників у розвитку тваринництва і землеробства, робили гідний внесок у могутність країни і підвищення добробуту її населення.

За 5 років його головування колгосп із відсталого став «мільйонером» і базовим у районі з упровадження передових форм і методів організації та оплати і експериментальним у Сумській області.

Зрозуміло, що в напруженому трудовому ритмі, як у вогні, воді та в мідних трубах, формувався харизматичний характер юнака як самостійної і самодостатньої багатогранної особистості, склалося його непорушне залізне правило: кожну почату справу доводити до кінця, ніколи не боятися складнощів і брати на себе повну відповідальність. Його обирають депутатом місцевої влади, а невдовзі і головою районної ради та її виконкому. І він разом зі своїми надійними та відданими однодумцями і соратниками намагався довести, що їхній регіон славиться не тільки знаменитими на весь світ кролевецькими рушниками і старовинним мистецтвом художнього ткацтва, а й має сучасні потужні ресурси та ще невикористані резерви у своєму розвитку.

У незабутніх районних буднях і щоденних серйозних випробуваннях Іван Михайлович умів тримати удар і правильно відповідати на виклики часу, виявив невичерпну творчу ініціативу, працьовитість, наполегливість, силу волі, цілеспрямованість та інші властиві йому якості, здатність об’єктивно розпізнавати ситуацію, точно визначати потенціал людей, які працюють з ним, знайти з ними спільну мову, вміло направляти їхню енергію у потрібному напрямі. Звісно, земляки пам’ятають його золоте серце, щедру душу і добрі руки, які так багато зробили для рідного краю, для підвищення життєвого рівня. Ось чому земляки відзначили його високим званням «Почесний громадянин».

У 1990 році Івана Грищенка обирають по Кролевецькому мажоритарному округу депутатом Верховної Ради України першого скликання. Це був надзвичайно складний історичний період у створенні нашої держави. 24 серпня 1991 року він проголосував за Акт проголошення незалежності України. Під час революційної бурі і натиску відбувся рішучий перехід від одного суспільно-політичного ладу в інший, формувалися принципи національної толерантності і соціального порозуміння. Зрозуміло, все це необхідно було законодавчо зафіксувати і закріпити.

Народний обранець Іван Грищенко входив до депутатської групи «Рада», був членом Комісії Верховної Ради України у справах молоді. Всі свої знання, здобутий різносторонній досвід, значні організаторські здібності віддавав парламентській діяльності при підготовці відповідних документів і в роботі з виборцями, яким треба було роз’яснити нагальну необхідність нових законодавчих актів і постанов, спрямованих на становлення і консолідацію суверенітету, територіальної єдності та цілісності Української держави, на захист конституційних прав і свобод громадян в умовах ринкових реформ та радикальних політичних перетворень.

Після закінчення депутатської каденції у 1994 році державний службовець першого рангу Іван Грищенко працював начальником главку із забезпечення нафтопродуктами Державного концерну «Украгротехсервіс», директором фірми «Агроенерго», заступником голови правління концерну, віце-президентом корпорації «Агротех». Звичайно, кожна чергова посада у цій важливій сільськогосподарській сфері була для нього не просто службою, а передусім служінням людям, служінням улюбленій справі, він оперативно вирішував поставлені перед ним завдання.

Та в нього дедалі активніше виявлялося нестримне бажання передати свої знання, досвід і вміння молоді, зайнятися насамперед науково-педагогічною творчістю. Адже на власному досвіді він переконався, що, за словами німецького канцлера Отто Бісмарка, політика — це не тільки мистецтво можливого, це також і концентрований вираз економіки. У свій час захистив дисертацію на науковий ступінь кандидата економічних наук у Львівському сільськогосподарському інституті і докторську дисертацію — у Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України. У цих своїх аналітичних працях та в інших фундаментальних дослідженнях він ґрунтовно і всебічно викладає концептуальні науково-методичні засади управління економікою, конкретизує конструктивні підходи для їх практичної реалізації.

У 2003—2008 роках Іван Михайлович працював проректором Київського національного університету технологій та дизайну (КНУТД), потім протягом двох років був заступником директора Інституту вищої освіти Національної академії педагогічних наук України. А з 2010 року очолює Київський національний університет технологій та дизайну — великий навчально-науково-інноваційний комплекс із широко розвиненою інфраструктурою та сучасною матеріально-технічною базою, який входить у перелік кращих вишів України.

Університет є одним із найстаріших закладів вищої освіти технологічного профілю, він створений у 1930 році, здійснює багаторівневу підготовку кваліфікованих фахівців. Нині в ньому трудиться понад 1,5 тисячі осіб, із них 650 науково-педагогічних та педагогічних працівників. На факультетах і кафедрах на різних формах навчання здобувають знання майже 10 тисяч студентів, у тому числі й іноземні громадяни. За роки роботи підготовлено десятки тисяч спеціалістів для вітчизняної економіки, а також для країн Європи, Азії, Африки та Латинської Америки.

Університет динамічно й інтенсивно розвивається, демонструючи успішну економічну діяльність та фінансову стійкість. Одними з головних чинників розвитку і благополуччя є управління, економія ресурсів, ощадливість, збереження.

Університет інтернаціоналізується. У партнерстві з Технологічним університетом в Цілу (Академія наук Шаньдун) три роки тому університет відкрив українсько-китайський освітній заклад — Київський інститут Технологічного університету Цілу (Китай). Це перший університет України, якому уряд Китаю дозволив як іноземному вишу відкрити на території Китаю спільний кооперативний заклад. Університет першим в Україні почав експорт національної освіти, отримавши ліцензію на 20 років. Нині в Київському інституті навчається на 1, 2, 3-му курсах і магістратурі майже 750 студентів на стаціонарі. Набір студентів триває.

Київський національний університет технологій та дизайну сьогодні є центром української дизайн-освіти.

Успішна діяльність колективу університету визнана міжнародними експертами. У 2021 році в предметному і професійному рейтингу всесвітньовідомого ділового журналу CEOWORLD Київський національний університет технологій та дизайну увійшов в число кращих університетів моди світу і посів 60-те місце, а серед найкращих наукових шкіл та університетів, які забезпечують випуск висококваліфікованих спеціалістів у сфері медицини та фармацевтики, — 65-те місце.

Університет — каталізатор інновацій, нових ідей, технологій. Заклад демонструє високу ступінь своєї інтеграції в процеси кластерного розвитку, обороноздатності України та розвитку науки. Так, за останні 8 років науковці університету отримали 3 державні премії в галузі науки і техніки України.

Іван Грищенко — автор майже 300 наукових праць, є керівником, консультантом і рецензентом десятків докторських і кандидатських дисертацій, навчальних досліджень, науково-методичних та публіцистичних книжок і статей.

Особливої уваги заслуговує співробітництво Івана Михайловича з Товариством «Знання» України, у якому він є членом президії і бере предметну участь у пропаганді та популяризації серед населення новітніх науково-просвітницьких та інформаційно-освітніх досягнень науки і техніки. Бере безпосередню участь як член ради у роботі громадської організації «Сумське земляцтво».

Доктор економічних наук, професор Іван Грищенко є дійсним членом Національної академії педагогічних наук України, лауреатом Державної премії у галузі науки і техніки. Нагороджений орденом «За заслуги» третього ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, Почесною грамотою Національної академії наук, знаком Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України», медаллю Петра Могили та багатьма зарубіжними відзнаками. Йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України». По праву можна сказати, що він має незаперечний авторитет та глибоку повагу у науково-викладацькому і студентському середовищі.

Голова Наглядової ради університету, міністр освіти і науки України у 1999—2005 рр., президент Національної академії педагогічних наук України, президент Всеукраїнського товариства «Знання» України Василь Кремень:

«Мені особливо приємно відзначити, що наш колега академік Іван Грищенко очолює один із кращих навчальних закладів країни. Ним пройдено непростий шлях від рядового колгоспника до знаменитого організатора науки і освіти в країні. За кожним скупим рядком його біографії — складна і напружена життєва сторінка. Як філософ із впевненістю хочу сказати, що Іван Михайлович успішно підтверджує слова Григорія Сковороди, що щасливий той, хто поєднав свою улюблену працю із суспільною користю. Це і є істинне життя. Своєю невтомною діяльністю талановитого керівника, вченого і педагога він активно підтверджує, що кадри справді вирішують все. Щиро зичимо йому і колективу університету нових реальних результатів!».

Зрозуміло, 65 років — це не просто чергова дата у насиченому фактами і подіями житті Івана Михайловича. У нього ще все попереду, він перебуває у повному розквіті науково-творчих і фізичних сил, постійно генерує нові ідеї і перспективні плани. Віриться, що у його діяльності навіть «небувале буває», все задумане ним обов’язково здійснюється. По-суті, це справді потрібна людина у потрібний час і в потрібному місці, яка вміє правильно оцінювати сучасне і передбачувати майбутнє.

У ці осінні дні на адресу шановного Івана Грищенка з усіх кінців країни та зарубіжжя надходять гарячі привітання із 65-річним ювілеєм. Колеги і друзі, колишні випускники університету, земляки і рідня від усієї душі бажають йому і його сім’ї нових творчих успіхів, міцного козацького здоров’я і довгих років щасливого життя. Хай завжди здійснюються їхні величезні звершення і мрії!

Іван ГАВРИЛИШИН, член Національної спілки журналістів України.