Про це розповів директор заповідника Владислав Чабанюк.
Про готель він мріяв уже років п’ятнадцять, адже до Легедзиного, «столиці» українського Трипілля, приїздить чимало туристів: «Музей — супер! А де поїсти? А магазини?» — «Так ось, поруч!» — «А зупинитися, а переночувати?» — «Ну-у, Умань, Тальне...», — змальовує типовий діалог з відвідувачами Музею трипільської культури Владислав Чабанюк. Й продовжує: «Що ж... Намальована влітку картинка набуває реалістичних рис. У цій хатині я виріс, на її лежанці грівся, з її печі їв пиріжки, а на горищі у мене був мій перший музей із старих речей, дореволюційних грошей, кованих цвяхів і дідових латаних чобіт. Це хата моїх діда Ївлампія та баби Афії. З 1987 року вона була не наша. Але кожен раз, проходячи повз колишнє дідове обійстя, моя голова мимоволі поверталася у її бік».
І коли цю хату купили вже інші господарі — друзі дітей — під оселю для зеленого туризму, Владислав Чабанюк, як він сам каже, став активним співучасником перспективної справи — проектантом, дизайнером і виконробом на перебудові. Адже хата та її двір стануть іншими, горище — жилим.
Майстри з Полтавщини до дощів устигли вшити хату очеретом (на знімку).
— Якщо житня стріха служить двадцять років, то очеретяна, з доглядом, — більше сорока. І миші у ній не заводяться, — пояснює вибір директор заповідника.
Навесні перебудову й опорядження колишньої хати діда Ївлампія завершать. На подвір’ї висадять традиційні мальви, чорнобривці та любисток. Поставлять гойдалки, аби було де розважатися дітям.
Фото з Фейсбуку Владислава ЧАБАНЮКА.
