Приурочили його до 90-ліття видатного українського письменника. Конкурс представлений у трьох номінаціях: проза, поезія, драматургія.

Проголошуючи вступне слово, голова журі, академік Микола Жулинський зазначив, що Григір був надзвичайно відповідальним перед словом, і спочатку кожну фразу він виношував у голові, потім намагався виповісти своїм товаришам, проте жодним словом Григір не порушив правду життя. Його характери — це люди, які виписані з його власного бачення, з того, що він пережив, каже Микола Жулинський.

А пережив Григір Тютюнник багато лихого. Як відомо, його батька було репресовано, тож змалечку Григору довелося пізнати тяжку сільську працю і відчути тавро сина ворога. Усі ті переживання не могли не позначитися на його творчості.

Загалом умови тоталітарного режиму були нестерпними для української інтелігенції, проте Григору вдалося зберегти написане недоторканим, каже Микола Жулинський, хоч ця боротьба й закінчилась для нього трагічно.

«Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навколо мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усвідомлюю розумом — тобто страждаю двічі з одного приводу. Боже, як важко».

(Григір Тютюнник).

Цього року журі розглянуло десятки талановитих робіт. До трійки лідерів увійшли абсолютно різні за жанром, але художньо й стилістично добре витримані твори, це: «Нуль цілих нуль десятих» Роксолани Жаркової; «Марися з іншого берега» Оксани Смерек; «Пригоди домовичка Рудого» Олени Дмитеренко, твори ще 13 авторів увійшли до спеціально видрукуваного альманаху конкурсу. Гран-прі тим часом дісталося Людмилі Ясній, до речі, така номінація з’явилася вперше за п’ятиріччя творчого змагання.

Тим часом одна із засновниць конкурсу письменниця Леся Мудрак розповіла, як у далекому 2016 році вони з видавцем Іваном Степуріним прийшли на гостину до Влади Литовченко: «Я носилася з ідеєю молодіжного літературного конкурсу, який би набув розголосу і масштабності, а Іван хотів видавати молодих, перспективних письменників. Пані Владі, яка завжди підтримувала нестандартні ідеї, цей проект сподобався, вона щиро пообіцяла, що зв’яже нас із Віталієм Скоциком, людиною, яка небайдужа до літератури, яка сама пише глибокі книги і підтримує творчих людей». Згодом Леся потелефонувала Іванові Драчу і запитала, чи не погодився би він очолити журі конкурсу. Він погодився, почали думати, чиїм іменем назвати конкурс.

До слова 

За п’ять років існування конкурсу експертні ради та журі ознайомилися із 2500 рукописами, у літературних п’ятирічних змаганнях визначили 56 лауреатів, 12 переможців.

За цей час світ побачили 12 авторських книжок та 4 альманахи його учасників.

Було два варіанти — Стефаник або Тютюнник. Утім, з легкої руки Драча зупинилися на Григорі Тютюннику. Потім була зустріч і розмова з паном Віталієм, який усі ці роки активно допомагає в проведенні конкурсу.

На знімку: під час вручення премій.

Фото автора.