Бачилися з «Бородачем» 1 лютого 2019 року на передовій. Тоді Олексій Рябченко «Бородач», командир відділення у 30-й бригаді імені князя Костянтина Острозького, казав: «Тут у мене війна почалася, хотілося б, щоб тут і закінчилася». Родом із Сум, мобілізували до ЗСУ 4 травня 2015 року, до військомату пішов сам. Розповідав, як одного разу копав окоп: «Це так було тяжко, земля кам’яниста. Але недалечко під час обстрілу розірвався ворожий снаряд, і я за один день той окоп викопав».
Обстріли сподвигли Олексія не тільки на швидке копання. У 2015 році після тяжкого артилерійського нальоту «Бородач» подумав-подумав про швидкоплинність життя, та й одружився. До цього два з половиною роки прожив з жінкою у цивільному шлюбі. «18 серпня приїхав у відпустку, 19-го подали заяву до РАЦСУ, а 21-го вже й весілля. Усиновив дитину. 4 роки — стаж сімейного життя. Повному щастю заважає тільки війна, а так усе добре», — усміхається «Бородач».
І ось ми знову зустрілися майже через три роки, теж на фронті.
«У моєму житті кардинально нічого не змінилося. Так само служу, але вже головний сержант взводу, виконую обов’язки командира взводу. За два місяці закінчую контракт. Сім’я дуже чекає вдома. Вже сім років в армії, з них майже чотири — на війні, шоста ротація на передовій», — каже воїн «Бородач».
Олександр КЛИМЕНКО.
Фото автора.
