Таким став минулого року витік річки Борзна. Село Сиволож Крутівської громади Ніжинського району.
Уже третю сесію поспіль депутати Гончарівської селищної ради Чернігівського району відхиляють пропозицію про надання дозволу сільгосппідприємству на використання лугу поблизу села Козероги біля маленької річки Борової — це практично деснянський луг.
Власне, йдеться про клопотання з боку згаданого агровиробництва обробляти невитребувані паї на цьому лузі, бо іншу площу підприємство вже розорало минулої осені. До Борової тепер не під’їхати — ні порибалити, ні просто красою придеснянських лугів помилуватися. Майже триста гектарів лугу вже чорніють людською захланністю...
Чому мовчать депутати?
Категорично проти розорювання виступають на сесіях, власне, лише два депутати селищної ради — Олександр Білик зі Смолина і Михайло Носенко з Лебедівки. Інші мовчать, або ж готові голосувати за все, що винесуть на сесію — такий наслідок обрання депутатами бюджетників, людей залежних. Бо як, скажімо, проти виступить діловод старостату, якщо вона ризикує робочим місцем, не кажучи вже про премії...
Ще позаминулого року розорали і засіяли соняшником луг між Смолином та Лебедівкою, що в народі має історичну назву «межа Домонтовича» — так звали пана, який володів нею. Цей великий шмат лугу здавна, з радянських часів, використовувався колгоспом сусіднього села Ковпити, що нині належить до Михайло-Коцюбинської громади. Всі промовчали, скрушно хитаючи головами у відповідь на похитування жовтих тарелей соняшнику, який нещадно висмоктує вологу з придеснянського лугу.
Чернігівщина, як і більшість українських територій, потерпає від надмірної розораності земель. Також у регіоні гостро постає питання систематичного порушення водоохоронного та земельного законодавства. Голосними були справи розорювання лугів у Сосницькій та Менській громадах — там фермер Ш. нареєстрував кілька підприємств і від їхнього імені побрав у користування земельні паї на лугах у селян, заодно зоравши і паї тих, хто йому своєї землі не передавав.
«Розорюючи землю річкових заплав Десни та Убеді, фермер порушив Земельний і Водний кодекси України, а також діяв без погодження селищної ради. Хоча на лузі є невитребувані паї, але стаття 80 Водного кодексу забороняє розорювати заливні луги. До того ж угіддя відведено під пасовища. Щоб змінити цільове призначення, необхідно розробити проектну документацію. Вона повинна бути погоджена всіма інстанціями, такими, як екологічна служба, Держкомзем і решта. Цього не було зроблено», — пояснив Ігор Чорнуха, начальник земельного відділу Сосницької громади. На її території цей випадок самовільного розорювання заплав не єдиний. Без переведення пасовища у ріллю уже розорано майже 300 га лугів.
Заяви та звернення щодо незаконності такої діяльності до держорганів, в тому числі й до правоохоронних, селищна рада спрямовувала торік п’ять разів.
Пилові бурі атакують
2020-го на Чернігівщині почала гостювати призабута вже пилова буря. Очевидно, що розорюваність лугів, висушування боліт, вирубування польових та придорожніх лісосмуг сприяють цьому лиху. До речі, історично таке явище для Чернігово-Сіверщини не нове: ще у XIX столітті пилові бурі підбиралися до містечка Семенівки — там ще й ґрунт піщаний. Довелося створювати лісосмуги. Це саме робили і біля села Лебедівки (тоді звалося Гнилушею) — ліс, що насадили у ті часи, так і зветься — Защита. Пригадується і цілеспрямоване насаджування лісових смуг років 40—50 тому, що зупинило вітрову навалу. Виявляється — ненадовго...
Ще минулого року в облдержадміністрації провели нараду — як запобігти такій біді? Створили штаб з координації роботи щодо протидії екологічним загрозам та порушенням вимог природоохоронного законодавства. Обговорили основні довкільні питання регіону. Зійшлися на тому, що основною проблемою залишається недостатність рівня покарання. На нараді наголошувалося на необхідності напрацювання відповідних законодавчих змін, спрямованих, в тому числі, на збільшення розміру штрафів та посилення відповідальності за екологічні правопорушення. Власне, як і за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму, відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою та використання ділянок сільгосппризначення для ведення товарного виробництва без затверджених проектів землеустрою.
Наразі про результати розгляду цих пропозицій у вищих ешелонах влади країни невідомо...
Агрозагарбники і надалі відбуваються легким переляком
Тим часом в Чернігові згаданий штаб збирається щомісячно. Як повідомила головний спеціаліст відділу департаменту екології та природних ресурсів ОДА Марія Будзяк, лише у 2021-му в межах дії штабу надійшло 30 звернень від жителів краю, з яких 15 стосувались розорення.
Крім того, фахівцями управління Держгеокадастру в області торік проведено 26 перевірок, у результаті яких встановлено факти порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері користування земресурсами.
Також регіональна Державна екологічна інспекція здійснила 55 перевірок щодо використання земель водного фонду та виявила низку порушень.
У підсумку, до адміністративної відповідальності притягнуто 19 осіб, яким приписано відшкодувати на всіх аж... 9095 гривень. Хоча збитки, завдані державі, обраховано на загальну суму в 76 426 гривень. Як бачимо, штрафи сміховинні і вони елементарно покриваються супердоходами агрозагарбників.
«Також для оперативного реагування на факти порушення природоохоронного законодавства необхідна співпраця між органами державної влади та місцевого самоврядування, — каже Марія Будзяк. — Адже всі актуальні проблеми регіону знають найкраще саме жителі громади. Тому відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» органи місцевого самоврядування наділяються державною функцією контролю за використанням та охороною земель у межах території громад, ввівши до штату посаду відповідного державного інспектора».
Монокультури висушують водойми і колодязі
Відомий в області еколог, завідувач кафедри екології та охорони природи Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Шевченка Юрій Карпенко (на знімку) б’є на сполох: «Остер втратив кілька кілометрів свого витоку, власне, це вже й не річка, а каскад зарегульованих відрізків. Абсолютно не дотримується режим живлення таких водойм, порушується біорізноманіття, площа водозабору — одна із причин цього якраз розорюваність лугів, що є грубим, але безкарним порушенням законодавства. Річка Стрижень, що починається біля села Сибереж і протікає через облцентр, просто перерізана трасою Чернігів — Гомель і зараз чи це вже річка чи знов таки каскад водосховищ у Роїщі та Чернігові? Річка Білоус ще жива, але на грані — її теж нещадно нищать аграрії».
У селі Хлоп’яники Сосницької громади торік висохли 13 із 15 ставків! Це наслідок постійного вирощування на довколишніх землях монокультур — кукурудзи і соняшнику. «Кукурудза витягує воду з глибини до дев’яти метрів, — каже Юрій Карпенко (на знімку). — Недарма в степовій зоні вона вже значно гірше росте і її активно сіють на Поліссі, бо тут ще є волога. Проте такими темпами живлющої рідини не стане і в нас. Зрештою, згадайте — для нашої зони ці культури не були традиційними на величезних масивах: кукурудзу сіяли тільки для власної худоби, а соняшник хіба по краю городу, біля межі. А що бачимо тепер?».
...Колись автор цих рядків сперечався з керівником знаменитої агрофірми «Земля і воля» Леонідом Яковишиним про його щорічне вимучування землі кукурудзою — він, агроном, тоді затаврував мене, бо, мовляв, що може в цьому тямити журналіст. І сіє роками кукурудзу по кукурудзі! Отруюючи землю азотними добривами і витягуючи вологу з неї.
Юрій Карпенко вважає, що падіння води в колодязях — також наслідок повсюдного насаджування у промислових масштабах кукурудзи і соняшнику. Виходить, монополізм шкідливий не тільки в політиці чи економіці, а й негативно позначається на довкіллі.
«Держава не може так обходитися зі своїм головним багатством — землею!» — переконаний Юрій Карпенко. Важко з ним не погодитися...
Чернігівська область.
Фото з сайту громади.
