Член Президії НААН України, директор Інституту зрошуваного землеробства Раїса Вожегова.
Одразу три наукові установи Херсонщини зіллють в одну. Замість нинішніх Інституту зрошуваного землеробства під Херсоном, Інституту рису у Скадовську та Південної державної сільськогосподарської дослідної станції у Голій Пристані постане Інcтитут клiмaтичнo opiєнтoвaнoгo ciльcькoгo гocпoдapcтвa.
Маємо підготуватися до наступу посухи
Рішення ухвалило бюро Пpeзидiї Нaцioнaльнoї aкaдeмiї aгpapниx наук за погодженням уряду. Пріоритети нової установи: розробка ефективніших агротехнологій, адаптованих до глобальних змін клімату, наслідки яких для таврійського степу дедалі виразніші. Також тут збираються проводити випробування нових видів культурних рослин, створювати продуктивніші сорти й гібриди, шукати методи раціональнішого використання земельних та водних ресурсів, яких з кожним роком нам бракує дедалі більше.
Базовим стане Інститут зрошуваного землеробства у селищі Наддніпрянському під Херсоном. Очікують, що саме його директор, член президії НААН Раїса Вожегова, керуватиме й комісією з реорганізації установ, а до завершення кадрового конкурсу з обрання очільника Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства виконуватиме обов’язки його директора. Раїса Анатоліївна беззастережно підтримує задум академії та уряду, оскільки він є зваженою відповіддю на ті виклики, що готує нам матінка-природа та «небесна канцелярія», — зокрема, наступ пісків Олешківської пустелі, часті посухи, які змінюються зливами мусонного характеру. Позицію Раїси Анатоліївни вже підтримали деякі її авторитетні колеги.
Потрібен «місток» між наукою та виробництвом
— Переконаний, що перенесення акценту на регіональний розвиток аграрної науки — саме те, що потрібно і селянам, і державі, і громаді. Це така собі наукова децентралізація. Новий інститут бачу «містком» між наукою та виробництвом, і дуже сподіваюся отримати на його базі майданчик для селекційної роботи. Адже це саме те, чого нам бракує найбільше. Колись у Голій Пристані, яка є серцем вітчизняного баштанництва, працював профільний інститут із 90 співробітниками. Було й дослідне господарство у селі Великий Клин, де під різноманітні експерименти у галузі селекції, генетики, сівозміни відводилося двісті гектарів ріллі. Тепер замість інституту — станція з дванадцятьма штатними працівниками, землі практично немає. Сподіваюся, реформа цю прикру ситуацію змінить, — каже директор Південної державної сільськогосподарської дослідної станції, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Лимар.
«Скорочень не плануємо»
Що ж до членів трудових колективів установ, які мають реорганізувати, то вони навчені гірким досвідом минулих років. І побоюються насамперед, що реформа стане лише прикриттям про людське око для масового скорочення штатів та відмови від цілих напрямів роботи, яка велася десятиліттями. Але Раїса Вожегова це заперечує.
— Скорочувати штатних працівників у інститутах та на дослідній станції (їх 165) ніхто не планує. Навпаки, у заробітках вони дещо навіть виграють — адже новий інститут матиме статус національного, а це підвищення атестаційної категорії, відтак, і посадових окладів. Про зменшення обсягів держбюджетного фінансування також не йдеться — видатки залишаться як мінімум на попередньому рівні, — стверджує Раїса Вожегова. — Реорганізація триватиме два місяці, а до літа постане майбутній інститут. На нього покладаємо дуже великі надії.
Про доцільність злиття наукових установ Херсонщини побутують різні думки — часом, полярно протилежні. Хтось цього відверто побоюється, хтось переконаний, що такий крок узагалі чи не єдино можливий вихід. Та, незважаючи на аргументи опонентів, факт залишається фактом: користь від нового Інституту можна визначити лише за конкретними результатами його діяльності. А для отримання результатів потрібен час.
Херсонська область.
Фото з архіву автора.
