Нині «Деметра» — це високотехнологічне сучасне підприємство, яке постійно модернізується до найпередовіших світових стандартів. З 30 гектарів орендованої землі, з яких починали, оброблювана площа зросла до 2800 — свої паї віддали ще чимало селян.

Лани «Деметри» обдаровують високими врожаями пшениці, кукурудзи, сої, ячменю. Назва повністю відповідає міфологічній богині землі, родючості й шлюбу. Родючість забезпечується насамперед внесенням органіки на поля. Мінеральні добрива купують лише для забезпечення окремих компонентів, яких потребують рослини. Не треба хвилюватися й за збереження та доведення до кондицій збіжжя. Частину його продають, у тому числі й за кордон. А решту — абсолютну більшість — переробляють на корми для свиней. Є власний елеватор, який повністю справляється з сушкою, калібруванням і повною підготовкою до продажу чи для майбутньої сівби.

Треба було мати сміливість, аби взятися обробляти занедбані гектари

...Йшов 2004 рік. Після розвалу Союзу чимало полів облогувало, вкрилося бур’янами. І які треба було мати сміливість і віру, аби взятися обробляти таку землю та ще й розводити свиней. Але сімейство Стельмащуків із села Бокійма колишнього Млинівського, а нині Дубенського району Рівненщини вирішило зайнятися відгодівлею свиней. Але для цього спочатку треба було мати землю.

— Щоб зайнятися сімейним бізнесом, ми викупили майнові паї в одній з бригад колишнього розваленого колгоспу. Це були голі стіни ферми, складені як-небудь плити. Взяли в оренду 30 гектарів землі. Мали один трактор Т-150 старий. І коли він почав орати ту цілину, то його не було видно з-за бур’янів, — пригадує генеральний директор приватного підприємства «Деметра» Олена Стельмащук (на знімку).

Сьогодні жінка згадує про той початок як про страшну казку. Однак сподівались насамперед на свій інтелект. Олена Павлівна має дві вищі освіти: ветеринарний лікар та інженер-технолог, чоловік — Василь Олександрович (на знімку) — ветеринарний лікар, як і син Ігор. Ще один син Олександр — юрист. Це тепер родина чітко розподілила обов’язки: Олена Павлівна займається економічними та соціальними питаннями, Василь Олександрович — питаннями ветеринарії, вирощування свиней, Ігор — всіма виробничими процесами, Олександр — юридичними, бізнесовими.

Такий розподіл дає можливість кожному сповна проявити себе у своєму напрямі роботи.

Дають продукцію, яку нині потребує ринок

З кожним роком поголів’я свиней зростає. Ігор Стельмащук  його рахує не в загальній кількості, бо кожного дня ця цифра змінюється, а за числом свиноматок. Нині їх майже 600. В основному вирощують породу велику білу, але покривають свиноматок м’ясним гібридом. Саме такий спосіб дає продукцію, яку нині потребує ринок. Основними споживачами є Рівненщина і Волинь. Підприємство має свій забійний пункт. І це також впливає на рентабельність. Виготовляють невеликими партіями і власну ковбасну продукцію, яка має попит, особливо у жителів селища Млинів, де є свій фірмовий магазин.

Зауважую:

— То у вас замкнутий цикл?

На що пан Ігор лише усміхнувся:

— Замкнутий цикл у нас біогазова установка, на якій ми виробляємо теплову та електричну енергію.

Треба підкреслити, що абсолютна більшість виробничих об’єктів розташована поруч. Коли йдемо до біогазової станції, минаємо свиноферму. Туди зась усім, хто там не працює. А ось станцію видно здалеку. Вона знаходиться під велетенським куполом, куди потрапляє свинячий гній та кукурудзяний силос. Здійснюються технологічні процеси, які розділяють окремо суху органіку, гноївку, яку відправляють трубами на поле, і біогаз на іншу підстанцію, де виробляються 528 кіловат електроенергії за годину, а також теплова енергія для обігріву технічних приміщень. За електроенергію підприємство отримує відповідно оплату, а завдяки подачі тепла на ферму економляться кошти. В майбутньому — подача тепла в офіс та на елеватор.

— Фантастика! — не стримуюсь, коли слухаю розповідь, як це відбувається, від оператора станції Андрія Собарнюка. Ці технологічні премудрості швидше не для журналіста, а для інженерів.

А Ігор Васильович зауважує:

— Аналогів, аби використовувався в таких масштабах свинячий гній на біогаз — у країні немає. Разом з економічним ефектом є екологічний. Аміак, який буває на свинофермах, ліквідовується. По-друге, виготовляємо високоякісні органічні добрива. По-третє, маємо власне тепло для обігріву чималих фермерських приміщень. І, по-четверте, отримуємо зелений тариф за генерацію електроенергії.

Прагнути великих коштів не для себе, а для подальших інвестицій

Вочевидь, якби богиня родючості справді існувала, то позаздрила б кмітливості та підприємливості родини Стельмащуків.

— У чому перевага сімейного бізнесу, — пробую докопатися до самих глибин цього поняття.

Від мудрості молодого Стельмащука можна бути лише у захваті:

— Сімейний бізнес не працює на отримання великих коштів для себе, а для подальших інвестицій. Але без надійної команди фахівців і фанатів своєї справи самим не впоратися.

Ігор Васильович веде мене до мозкового центру виконавчих служб: головного бухгалтера Наталії Киричук, бухгалтера Максима Хмелюка, економіста Сергія Карпця. Та мене ще чекає розмова з генеральним директором, берегинею роду Оленою Стельмащук. Жінка не приховує:

— Я щаслива як мати. Маємо четверо внуків. Ці поняття поза виробництвом, але саме заради родини так важко працюєш. Не можеш бути і вільною від думок про людей, які в нас трудяться. І в них є сім’ї. Залежить праця і від пайовиків. Ми переходимо з ними на сучасні методи розрахунків — виготовили зарплатні картки. Усе прозоро. Пам’ятаємо і про християнську мораль, підтримуємо атовців, не відмовляємо тим, кому потрібна наша допомога: хворим, малозабезпеченим... На новорічно-різдвяні свята порадували діток подарунками. Тісно взаємодіємо з громадами, де надаємо соціальний пакет послуг. Одне слово, намагаємося жити по-християнськи і чисто по-людськи.

Вагому роль «Деметри» підтвердив і голова Бокіймівської ОТГ Сергій Павлюк:

— Підприємство — одне з найбільших платників податків у нашій громаді. Та й в соціальному плані — наш надійний партнер. Взимку допомагають розчищати дороги, тримати зв’язок з цивілізацією. І це дуже важливо, бо самим з такою проблемою нам не справитися.

Рівненська область.

Фото надано Віталієм ТАРАСЮКОМ.