4 березня о 01.55 після прицільних обстрілів військами РФ на Запорізькій АЕС спалахнула пожежа. Окупанти взяли під контроль і цей об’єкт атомної енергетики. Із шести блоків там працює один.

Сьогодні російська армія намагалася атакувати Миколаїв і просунутися в бік Південноукраїнської АЕС зі спробою її захоплення. Про це зранку повідомив на брифінгу радник керівника Офісу президента України Олексій Арестович. 

Вже зрозуміло, що захоплення ЧАЕС та ЗАЕС – це не випадковий рубіж для окупаційно-терористичних угруповань путінців на території України. Вони знали, куди і для чого йдуть. Вони йшли нищити цивільний режимний об’єкт, руйнування якого становить загрозу щонайменше безпеці Європи. 

Відразу після захоплення другої АЕС путінськими терористами, у час коли Україна вимагала від міжнародних партнерів закрити небо, Київ отримав відмову від НАТО. Генсек Організації Північноатлантичного договору Єнс Столтенберг пояснив, що це  «болісне рішення « ухвалили через те, аби не допустити повномасштабної війни у Європі… Попри явний ядерно-атомний шантаж Москви, Київ й надалі наполягає і просить міжнародних партнерів і союзників у протистоянні диктаторському режиму Путіна таки закрити небо.

Захоплення атомних електростанцій – заздалегідь спланована операція. У виконанні – невипадково завдання поклали на кадировців, бо вони не ставлять зайвих запитань (згадаймо історію захоплення ЧАЕС, коли їх підрозділи гасали на танках по  «рудому лісу «, куди не можна заходити через підвищений рівень радіації). І у супроводженні.

Війна, яку Путін назвав операцією по  «демілітаризації та денацифікації « України пішла не за його планом. Росіяни дізналися про чисельні втрати своїх військових в Україні та вже відчули запроваджені санкції на собі. Колективний захід став на бік України. І кремлівські пропагандисти терміново видали у телевізор інший мотив вторгнення ЗС РФ на територію  «братського государства «. Відразу кілька центральних агентства Росії із посиланням на  «інформоване джерело в одному з компетентних відомств РФ « розповіли, що нібито Україна ще з 1994 року (підписання Будапештського меморандуму) працювала над створенням власної ядерної зброї. А з 2014 року (початок російсько-української війни) робота у цьому напрямку – створення ядерного вибухового пристрою – активізувалась. За фейковою легендою росіян, у ній були задіяні вчені Харківського фізико-технологічного інституту (росіяни бомблять Харків кілька днів поспіль), документація зберігалася у наукових центрах у Києві, Харкові та на Запорізькій АЕС (її захопили), чи була перевезена до  «Львівської політехніки» (може це наступний об’єкт для бомбардування?). А майданчиком для розробки ядерної слугувала зона Чорнобильської АЕС (тому її теж захопили). 

Отож, цим фейком Кремль намагається виправдати напад на Україну, зокрема захоплення і бомбордування об’єктів цивільної інфраструктури та захоплення ЗАЕС та ЧАЕС.

У коментарі «Голосу України « фахівець з комунікаційно-контентної безпеки Валерій Король зазначив:  «Не виключаємо, що захоплення АЕС є know-how, запасним планом Кремля щодо перехоплення ініціативи, якщо вторгнення потрібно буде згортати. Це може бути лінією рятування Путіна у критичній для нього ситуації виходу з війни в Україні, а така може скластися за результатами скоординованих дій наших партнерів. Тому двосторонні домовленості можуть упертися в прямий шантаж руйнування ЗАЕС та теракту на ЧАЕС. Не слід забувати, що в зоні потенційної небезпеки може опинитися і Південноукраїнська АЕС».

Питання безпеки атомних станцій в Україні в цій ситуації виходить за межі країни і потребує цивілізаційних відповідей. Ці відповіді лягають в основу структури майбутньої світової системи безпеки, над формуванням якої провідні країни «б’ються» з 2014 року. Зволікати вже не час. Треба терміново створювати міжнародні інфраструктурні сервіси, які б опікувалися проблемами безпеки атомних електростанцій в онлайн-режимі з єдиного координаційного центру негайного реагування.

На знімку - Запорізька АЕС.

Фото з доступних джерел.