На санскриті карма означає «дія». Кожна дія або подія є складовою частиною великої сітки причин для майбутніх реакцій або подій. Ця сітка карми (дії) регулюється згідно із «законом карми» — законом дії та реакції. Ведичне розуміння карми містить у собі як наперед визначеність, так і свободу волі. Причина і наслідок є головною двоїстістю матеріального світу. Все, що відбувається, має причини та наслідки, прямі та непрямі. Випадковості не існує. Все є частиною високоорганізованої структури причин та наслідків. Причина та наслідок належать до принципу дії та реакції.
Карма України як Божої країни – це нищення імперій. Ми знищили Хазарський каганат, радянську імперію, яку Р. Рейган назвав «імперією зла». Нам випала доля знищити і цю останню сатанинську, неофашистську імперію, яка є загрозою не тільки для України, а й для всього демократичного цивілізованого світу.
Карма – це урок великого закону Карми, вищої Космічної справедливості.
Заподіяння шкоди якійсь нації завжди повертається страшною розплатою за це, не дивлячись ні на які обгрунтування дій. В істинному значенні Карма – це праця. Тому не можна обмежувати роботу в майстерні духу. Вічний рух, невтомна праця сходження – це Карма, – визначив київський дослідник і письменник Валерій Марченко.
Ця інформація для тих, хто не боїться читати і слухати, аналізувати і мислити нестандартними засмальцьованими трафаретними історично сфальсифікованими подіями. Ця інформація для homo sapiens (розумної людини).
Але все по порядку.
З молоком матері понад 360 років ми всмоктували солодку брехню про те, що «росияне нам братья, славяне, корни у нас общие, ми единый народ» і т.п. Історію-ляльку замотували у гарну обгортку і подавали на всіх щаблях інтернаціонального виховання. А тих, хто хотів знати більше, хто хотів пізнати Правду та істину своєї історії та держави, про своїх справжніх героїв і патріотів, тим швидко приклеювали ярлик «мазепинця», потім «петлюрівця», «націоналіста», «ворога народу» і відправляли до «білих медведів».
Минали роки, століття. Виростали покоління, які не знали не тільки свого родоводу до сьомого коліна, а й свою справжню історію. Ідеологи великодержавного шовінізму з часів царату та більшовицько-ленінської диктатури пильно стежили, щоб ні за яких обставин не проростали паростки творчої національної інтелігенції. І як тільки-но, десь виникали будь-які національні, культурно-літературні чи мистецькі спілки або товариства, як Кирило-Мифодіївські, «Руська трійця» і т.п., їх, не церемонячись, одразу присікали в самому зародку. Нашого Кобзаря – Тараса Шевченка – російський царат запроторив аж на 10 років у казахські степи. Порівняно з більшовицькими людожерами це був ще дуже гуманний факт репресії проти відомого художника і поета, який, хоч через 10 років, але повернувся живим.
Отже, «німець історію нашу нам розкаже», – як із сумом писав безсмертний Тарас. Пізніше вірний учень Леніна, ідеолог німецького нацизму Геббельс писав, що якщо у народу в одному поколінні відібрати його історію, то отримаємо натовп. Якщо у другому поколінні, то будемо мати рабів. А якщо уже і в третьому, то не буде там і держави.
Цієї аксіоми і притримувалися всі завойовники, в тому числі московські і більшовицькі. Останні особливо ретельно шліфували історію, виходячи з основ «Краткого курса ВКП(б)». Це їм вдалося. У південно-східних регіонах України свою історію майже забули, своїх героїв не пам'ятали. Натомість вулиці і майдани міст та містечок називали іменами катів свого ж народу. Мало того, за свої ж кошти їм зводили памятники і бюсти, до підніжжя яких приносили квіти, клали вінки. А своїх справжніх героїв, які проливали кров за свободу і незалежність цієї землі і багатостраждальної держави, ганили і обзивали. Правда, історія свого народу була перевернута з ніг на голову.
Арістотель застерігав, що коли віддасиш сина на виховання рабові, то отримаєш двої рабів. Свого часу ще Платон, підкреслюючи роль міфів у вихованні верстви стражів для своєї «комуністичної» держави, наголошував на необхідності їх закорінення у свідомості громадян його «ідеальної» держави, починаючи з дитячого віку. «Ми вмовимо виховательок і матерів розповідати лише визнані міфи, щоби з їх допомогою формувати душі дітей швидше, ніж їхні тіла — руками». Знали про це і колонізатори. Тому не жалкували коштів на виховання рабів-вчителів, інструкторів і політруків. За тридцять років незалежності України, яка була лише проголошена де-юре, але не набула ознак де-факто, ми не змогли зламати цей стереотип російсько-шовіністичої машини пропаганди. І далі на всіх рівнях продовжувалося інтенсивне зомбування, здавалося, нібито вільних і незалежних громадян України.
Україна не ставала українською після проголошення незалежності України. Президенти, які правдами і неправдами викарабкувалися на Банкову у Києві, не знали, яку Україну їм потрібно будувати. А потім, підсумували, що «національна ідея не спрацювала» (Л. Кучма). Наші політики, навіть націонал-патріотичного штибу, завжди лояльно і прихильно ставилися до російського брата.
Московські спецслужби впроваджували своїх агентів у всі керівні органи держуправління, в тому числі і в силові структури. Дійшло до того, що керівником служби охорони Президента України, СБУ, міністром оборони були вчорашні громадяни Російської Федерації, офіцери спецслужб ФСБ. Інтенсивно зомбувала своїх парафіян православна церква Московського патріархату, надійно створюючи «п’яту колону». Потужне лобі у Верховній Раді відкрито обстоювало інтереси сусідньої держави. «На нашій, на своїй землі» ми були мов чужими, ізгоями, які боялися або соромилися розмовляти рідною мовою, одягати вишиванку, відзначати СВОЇ традиційні і забуті свята та звичаї.
Як слушно наголосив донеччанин О. Боргардт («Літературна Україна», 05.02.1998), «українська історична наука й досі тихо спить в обіймах російської, тихо пливучи руслом імперських концепцій Росії, великодержавних та шовіністичних...».
Тому цілком логічно і стратегічно виправдано, що після перемоги Євромайдану у східних районах України за першим порухом головного диригента з Кремля розпочалися сепаратиські рухи. Вони швидко переросли у неоголошену війну проти України з анексією територій, силове протистояння, відкритий терроризм і бандитизм.
– Хто б міг подумати? – казали один до одного пересічні громадяни, хитаючи головою. – Росіяни, які завжди були нашими сусідами та союзниками, стратегічними партнерами, тепер воюють проти нас…
– У поганому сні такого не могло і приснитися, – емоційно висловлює інший.
Їм не могло приснитися… Але деякі справжні історики і науковці, патріоти і гуманісти, дисидети і політв’язні знали справжню історію своєї країни без прикрас і брехні.
Голос Правди піднімали дисиденти 60-70-х років, такі як Чорновіл і Лук’яненко, брати Горині і Дзюба, Іван Белебеха і Лупиніс та багато інших. Від фанатичних зомбованих рабів часто можна почути: «А хто його знає, як там було?». Як там було, можна довідатися, прочитавши книги, які годують розум і приведуть допитливого до Істини і величі Правди.
Не можна вічно жити в брехні! Найкращі ліки для хворого суспільства – Правда. Думати не боляче, а вельми корисно для розвитку еволюції. Закінчується епоха марення, і з нею поступово у небуття йдуть останні динозаври комуністичної системи.
З прямоходячої людини (homo erectus) ми стаємо розумною людиною (homo sapiens), яка мислить і аналізує. Як казав відомий французький філософ і математик ХVII століття Рене Декарт: «Я сумніваюсь, отже, я мислю!».
І мислити нас швидше спонукав Владімір Путін. Саме він вчинив агресію Криму, здійснивши анексію української території, організувавши сепаратиські рухи на сході України, що переросли у гібридну війну, об’єднавши українців. Те, що 360 років зомбував російський царат і 70 років більшовицька імперія, виховуючи «гомосоветікус», те, що 30 років навіть у незалежній країні нам втовкмачували, що «росіянєнаші братья, славяне», всі їх зусилля він розбив за декілька місяців. Він згуртував український народ так, як ніхто із колишніх українських правителів і президентів. Він зробив з українців не просто зрілими громадянами, а націю, українською нацією.
Від старого і малого, від бізнесмена і пенсіонера, від ліберала і радикала – кожен тепер намагається долучитися до відновлення наших Збройних Сил, підвищення обороноздатності у протистоянні із сепаратистами, московськими терористами-рашистами. Черги до військкоматів, черги до запису в тероборону, цивільна армія волонтерів – повне єднання армії і народу, мужність воїнів ЗСУ зупинили московську орду і своїм героїзмом здивували весь цивілізований світ.
Путлер розбив той міф наших «братніх» відносин, які нібито склеювалися віками, через агресивні дії до України гарантом безпеки, яким Росія виступала у так званому Будапештському меморандумі в 90-х роках, коли Україна оголосила про ліквідацію в односторонньому порядку свого ядерного потенціалу. Ми були третьою країною в світі за потужністю ядерного арсеналу. Ми повірили москалям, як «старшому» брату, партнеру і союзнику, що вони будуть нашим гарантом територіальної цілісності і безпеки. Але наші тодішні керманичі (Кравчук, Кучма) не знали історії, забули пророчі слова Бісмарка, який відзначав, що ще не встигне чорнило висохнути у договорі з москалем, як він той договір зрадить. Проте незнання історії не звільняє від відповідальності.
І не моргнувши оком, Росія зрадила свого найближчого сусіда, стратегічного партнера. «Був брат, а став кат!» – поширюється народна приказка. Ви стали в очах українців та всього світу агресором, інвестором терористів, державою терористів, яка сіє смерть і насилля, розруху і зубожіння мирних громадян. Програючи військові бої із ЗСУ, вони вдаються до жахливих злочинів проти людства: коврові бомбардування мирних міст і селищ багатотонними бомбами, із застосуванням фосфорних і фугасних бомб, розстріл цивільних, катування і мордування населення, гвалтування і мародерство стали правилом у рашистів. Багато країн світу визнала такі дії ГЕНОЦИДОМ проти України та народу. А львівський журналіст і публіцист Остап Дроздов підсумував такі дії, як ГОЛОКОСТ.
Сьогодні Росія – типова нацистська держава з маніяком на троні та населенням, яке ненавидить решту світу. Маски миротворця знято. Вона руйнує Україну та загрожує знищити планету. Путін став ініціатором війни з цивілізованим світом. Він перетворився на новітнього гітлера, який щодня вчиняє воєнні злочини, які світ востаннє бачив під час Другої світової війни. І водночас на антихриста, який наказує на Великдень запускати крилаті ракети з написами «Христос Воскресе»…
Навіть сита і ліберальна Європа тепер її не боїться. Тому що зрозуміла, що Росія не є супердержавою. Це паперовий тигр – зробила точний висновок Ілона Сологуб, наукова редакторка «Вокс Україна». – Її ВВП – приблизно 2% світового, вона на другому місці у світі за кількістю смертей, спричинених алкоголем, і хоча вона шантажує всіх постачанням газу, майже 30% російських домогосподарств не газифіковані. Росія посідає в останньому рейтингу Transparency International за індексом сприйняття корупції 136-те місце. Натомість Україна — 122-ге місце. (Що вище місце, то менше корупція впливає на життя людей у країні і менше вони її толерують.)
Сьогодні цивілізовані країни, завдяки несамовитому героїзму українських Збройних Сил і воїнів тероборони, прокинулися і стали на боротьбу зі світовим злом. Героїзм Збройних Сил України змінив «порядок денний» у Європі. Всі країни світу побачили, що МИ воюємо «За нашу і вашу свободу!».
Тезою, яка найчіткіше відображає сьогоднішній стан Росії та її громадян, є вислів заступника голови путінської адміністрації В’ячеслава Володіна: «Есть путин – есть Россия, нет Путина – нет России». Колись подібним чином висловлювався один із лідерів Третього рейху Рудольф Гесс: «Німеччина – це гітлер, гітлер – це Німеччина». Пролетарський поет Володимир Маяковський ще чіткіше писав: «Мы говорим Ленин – подразумеваем партия. Мы говорим партия – подразумеваем Ленин!».
Але зі смертю вождя тероризму – Ілліча – більшовицька Росія не зникла, бо наступником старого тирана прийшов ще жорстокіший та підступніший Сталін. Він удосконалив репресивно-каральну машину, яка перемелювала у своїх катівнях сотні тисяч своїх громадян У 230 концентраційних таборах у СССР томилися мільйонів людей, які лопатами і кирками будували «світле майбутнє». Він організував жахливий Голодомор 1933 року, репресії 1937–1938 рр, роз'язав з гітлером Другу світову війну і т.п.
Його наступником, який відкрито реабілітував сталінізм у Росії, одягнувши мундир тирана і диктатора, маньяком ХХІ століття з ядерною булавою в руці став бувший КДБіст Путін.
Україна залишається ключовим елементом у реалізації утопічного путінського сценарію відродження СССР у кордонах 1989 року, який він хотів реалізувати до 100-річчя його утворення (30 грудня 2022 р.). Але героїчний опір українського народу став для нього величезною несподіванкою і майже катастрофою, що зруйнувала всі плани. Адже Україну він планував захопити за кілька днів, подібно до того, як приєднав Крим, упокорив Білорусь і Казахстан. «П’ята колона», попи УПЦ МП обіцяли йому сердечний прийом з квітами, як у 2014 році на Донбасі. Але квіти ті пішли на могили його рашистам, яких знищили наші воїни у боях уже понад 22 тисяч чоловік. Для ідеології рашизму, яка тримається на «коротких победоносных войнах», поразка в Україні стала початком кінця, наслідком якого й стане розпад РФ.
Ви називаєте нас нацистами, фашистами? Понад півстоліття тому відомий англійський політик В. Черчіль передбачав: «В майбутньому фашизм повернеться, але з обличчям неофашистів».
Брехня ваших гебелісівських селезньових і соловйових не розвіє Правди у світовому просторі. «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!» – таке гасло з радянських часів ми застосуємо і до вас, московські рашисти. Нюрнберг-2 чекає на вас. У нас буде свій «Массад», який відшукає всіх воєнних злочинців, хоч де б вони ховалися – від вашого головнокомандувача і генералів до рядового орка.
– То хто ж ти? – запитує академік Андрій Авдеєнко.
– Тебе ненавидять всі оточуючі народи і свої в тому числі. Твої кадебішні керівники сплюндрували твою душу і зробили з тебе неонациста. А неонацизм нації не визнає, крім своєї. Більше половини твого народу хочуть вбивати українців тільки за те, що ми хочемо жити самі у своїй хаті. Фашист Путін розраховує, маючи досвід правління в своїй імперії, на страх, який зупиняє навіть сміливих. Але не зупиняє безстрашних і відданих обстоювати свободу і Батьківщину проти агресії, – переконаний львівський професор Любомир Сеник. – Виходить, московський карлик не вірить у силу Духа, якого не збороти. Адже Дух безсмертний. На цьому ламали зуби всі диктатори минулого. Невже він забув цю історичну реальність? Всі диктатори щезають, як сатанинські привиди, і торжествує правда і справедливість.
Остаточна мета політики Росії – ліквідація незалежної державності України, тотальне знищення української нації та України як суб'єкта міжнародного права та як геополітичної реальності. Це факт, не моя вигадка. Реалізувати свою мету щодо України Росія прагне шляхом війни, і ця війна розпочалася не 20 лютого 2014 року, не 24 лютого 2022 року. Вона розпочалась понад 300 років, тому триває зараз і триватиме доти, доки існуватиме московщина. Чи з путлером, чи з іншим «наполеоном».
Війна, яку зараз веде Росія проти України і яку часто також називають гібридною війною, насправді має 2 складники: 1) збройна агресія; 2) гуманітарна агресія. Збройна агресія завжди має на меті фізичне підкорення або знищення сторони, проти якої вона здійснюється; мета гуманітарної агресії – знищення національної ідентичності народу шляхом м’якої сили.
Країна може зазнати поразки внаслідок збройної агресії, але вона неодмінно звільниться і відновиться, якщо буде збережено її ідентичність. Однак країна ніколи не відновиться і ніколи не стане знову незалежною державою, якщо її народ втратить ідентичність внаслідок гуманітарної агресії.
Гуманітарна агресія має 4 складники: 1) мовно-культурна війна, яку Росія веде весь час проти України; 2) інформаційно-пропагандистська війна; 3) війна проти української історичної пам'яті; 4) конфесійна війна. Оце чотири виміри гуманітарної агресії. Якщо гуманітарна агресія проти якоїсь держави закінчується успішно, то держава просто зникає.
(Володимир Василенко. Місія України – знищити московську імперію. - «Тиждень», № 45 (573) від 8 листопада 2018 р.)
Ось чому путінські переговорники висувають нам ультимативні вимоги «провести демілітаризацію, денаціоналізацію, другою державною мовою узаконити російську» тощо.
Та трагедія, яка спіткала сьогодні Україну, допомагає краще зрозуміти генетичну агресію російської імперії. Україну ви не здолаєте. Це велика країна. Це – Божа країна. І Бог охороняє, оберігає своїх дітей, внуків ДажБожих. Проти Космосу, Всесвіту ти – безсилий, навіть з твоїми ядерними боєголовками, яструбами і балакучими пропагандистами, зі своєю захваленою армадою другою у світі. Тому що Істину ніхто не змінить.
Уже працюють міжнародні експерти і прокуратура, яка збирає неспростовні докази воєнних злочинів і геноциду. Знаючи про майбутню роль України у відродженні світової духовності, сюди злетілися усі темні сили, щоб задавити в колисці залишки світлого. Ось чому російський сатанизм роздирає Україну на шматки.
Даниїл Андреєв у своїй книжці "Роза миру" підкреслював, що росіяни – це наднарод. І ця пропаганда триває вже 300 років. Цей інформаційний вірус у головах росіян буде панувати ще довго, зазначив В. Московченко у своїй книзі «Карма України» (К., 2003р).
З новою силою він воскрес у голові Путіна, коли він оприлюднив свій «майн кампф» («моя боротьба» Гітлера), де виклав свій «історичний шедевр» у статті «Про історичну єдність росіян та українців», 12.07.2021 року. Хто тобі складав цей фальсифікат найвищого гатунку? На які такі історичні джерела, літописи і монографії ти посилався, що пишеш і виголошуєш на весь світ, що «І росіяни, і українці, і білоруси – спадкоємці Давньої Руси, яка була найбільшою державою Європи. Слов’янські та інші племена на величезному просторі – від Ладоги, Новгорода, Пскова до Києва і Чернігова – були об’єднані однією мовою (зараз ми називаємо її давньоруською), господарськими зв’язками, владою династії князів Рюриковичів. А після хрещення Руси – й однією православною вірою… На новому щаблі історичного розвитку центрами тяжіння, консолідації території Давньої Руси могли стати й Литовська Русь, й Московська Русь, що укріплялася. Історія розпорядилася так, що центром возз’єднання, який продовжив традицію давньоруської державності, стала Москва».
Навіщо ти брешеш, коли всім відомо, що «Московської Русі» як такої взагалі не було, а називалося те болото – Московщина. І лише у ХVIII столітті, у 1721 році Петро І наказав перейменувати Московщину на «Расею». Тоді його опричники почали швидко передруковувати всі карти з назвою «Росія». Далі ще більші і переконливі шовіністичні «перла» носія двоголового візантійського орла: «Таким чином, сучасна Україна – цілком і повністю дітище радянської епохи. Ми знаємо і пам’ятаємо, що значною мірою вона створювалася за рахунок історичної Росії». Щораз «червоною стрічкою» проходить у путлера, що «Україна і Росія впродовж десятиріч, сторіч розвивалися як єдина економічна система… Ми є природніми, взаємодоповнюючими один одного економічними партнерами…».
Революцію Гідності Путін називає по-своєму: «Державний переворот, а услід за ним дії київської влади неминуче спровокували протистояння і громадянську війну». Свою агресію, напад на Крим та анексію він ховає під ширмою, мовляв, то «громадянська війна».
Далі він відкрито вдається до погроз і конфронтації. «І ми ніколи не допустимо, щоб наші історичні території і близьких для нас людей, які мешкають там, використовували проти Росії. А тим, хто вдасться до такої спроби, хочу сказати, що в такий спосіб вони зруйнують свою країну». Ви не пропустили? – «наші історичні території…».
Далі кат над давно вибраною своєю жертвою посміхаючись запевняє: «Ми з повагою ставимося до української мови і традицій. До прагнення українців бачити свою державу вільною, безпечною, благополучною». Але за певних умов, які він нам визначає: «Впевнений, що справжня суверенність України можлива лише в партнерстві з Росією… Адже ми – один народ». (Виділ.авт.).
Ось такий свій «майн кампф» видав відкритим текстом новітній Гітлер, якого невдовзі прозвуть «путлером». З ніг на голову поставив стародавню і новітню історію.
Та лідеру великої ядерної держави не варто було забувати, що у недалекому 1975 році у столиці Фінляндії Гельсинкі 1 серпня 35 держав підписали Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Також відомий як Гельсинський заключний акт, Гельсінські угоди, або Гельсинська декларація.
Міждержавні домовленості згруповані в кілька розділів:
у міжнародно-правовій сфері: закріплення політичних і територіальних підсумків Другої світової війни, виклад принципів взаємовідносин між державами-учасниками, в тому числі принципу непорушності кордонів; територіальна цілісність держав; невтручання у внутрішні справи іноземних держав;
у військово-політичній сфері: узгодження заходів зміцнення довіри у військовій сфері (попередні повідомлення про військові навчання і великі пересування військ, присутність спостерігачів на військових навчаннях); мирне врегулювання суперечок.
Із тих 35 держав свій підпис поставив і керівник СССР Леонід Брежнєв. Ви ж вважаєте себе «правонаступником ссср-у»?
А 5 грудня 1994 року була підписана міжнародна угода, історичний Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням Украї́ни до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї між Україною, Росією, Великою Британією та США про гарантії Україні у зв'язку з набуттям нею неядерного статусу.
Згідно з Меморандумом США, РФ і Велика Британія зобов'язалися:
• «поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України;
• утримуватися від загрози силою, її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України; ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН;
• утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги;
• домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї;
• не застосовувати ядерну зброю як проти України, так і проти інших держав-учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, крім випадку нападу на них самих, їхні та підопічні території, збройні сили, їхніх союзників».
Гарно, лаконічно, переконливо написано і підписано самими очільниками могутніх і великих держав світу. Але нашим, українським керманичам, вихованцями ВПШ КПСС і КДБ варто було не забувати стару і випробовувану приказку наших козаків: «Береженого і Бог береже, а козака шабля стереже». Бо сильних у світі поважають, а слабим співчувають.
Йдемо далі. Уже після розпаду СССР, за яким Путін так сумує, 31 травня 1997 року Л. Кучма і Б. Єльцин підписали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (рос. Договор о дружбе, сотрудничестве и партнёрстве между Российской Федерацией и Украиной). Це угода між Україною і Російською Федерацією, в якій закріплюються принципи стратегічного партнерства, визнання непорушності наявних кордонів, поваги до територіальної цілісності та взаємні зобов'язання не використовувати свою територію на шкоду безпеці один одного. І РФ ратифікувала її 17.02.1999 року.
Але всі ті меморандуми, договори для новітнього московського фюрера були «перегорнутою сторінкою» історії, про що він навіть не хоче згадувати, а тим паче і керуватися. Мрія про «собіраніє руских земель», реанімацію ссср, світове панування стала для нього кредом останніх років життя. За 20 років свого правління він відродив у Росії націонал-фашизм, що спричиняє небезпеку третьої світової війни. В Росії ніколи не цінувалося життя ні свого народу, ні тим паче чужого. Зверхність однієї держави, одного народу над іншим і є породженням темної енергетики, сатанізму. Говорити про духовність такого народу безглуздо. Для України й українцям у його доктринах там немає місця.
Це уже зрозуміли всі. Бо побачили звірине обличчя Кремля. Маски скинуті. Відкрита агресія і війна проти незалежної держави України, звірства в окупованих містах і селах проти цивільного населення сприяли подоланню страху перед ядерним шантажем кремлівських верховодів.
Вперше після Другої світової війни міністри оборони 40 держав світу на запрошення США зібралися на авіабазі Рамштайн у Німеччині, щоб обговорити підтримку України у війні з РФ. "Зреагували в дуже короткий термін. Тривалий час країни Заходу були дуже обережні з поставками зброї Україні. Йшлося в першу чергу про оборонне озброєння. І це було майже завжди досить легке озброєння. Тепер країни не просто ведуть мову про відправку Україні важкої високотехнологічної зброї. І цікаво, що сьогодні вранці, здається, прозвучали попередження із Москви. Міністр закордонних справ Лавров знову пригрозив третьою світовою. Але, здається, такі лякалки Росії вже не працюють. Як заявив очільник Пентагону, Україна потребує допомоги, щоб виграти війну зараз, і допомоги після перемоги. І вона її отримає. Президент України Володимир Зеленський зустрівся з держсекретарем та міністром оборони США. На зустрічі сторони обговорили оборонну допомогу, посилення санкцій проти Росії, фінансову підтримку України та гарантії безпеки. Тобто створена АНТИПУТІНСЬКА КОАЛІЦІЯ!
Тепер нам будуть давати не тільки зброю для партизанської війни, а й важку наступальну зброю для Перемоги. І коли ми зупинили московську орду старою радянською зброєю, то, отримавши новітнє натовське озброєння, високоточне і технологічне, наші мужні воїни ЗСУ не тільки швидко вас викинуть зі своєї території, а й знищить вашу московську імперію навіки.
Сполучені Штати хочуть бачити Росію послабленою настільки, щоб вона більше не змогла повторити агресію ні в Україні, ні в будь-якій іншій країні. Натомість Україну США прагнуть бачити суверенною, демократичною країною, здатною захистити свою територію. Про це заявив міністр оборони США Ллойд Остін на брифінгу у Польщі за підсумками візиту до Києва, "Ми хочемо бачити Росію ослабленою до такої міри, що вона не зможе робити те, що зробила під час вторгнення в Україну", – зазначив очільник Пентагону. За його словами, РФ вже втратила багато військового потенціалу та багато своїх військ. "І ми хочемо, щоб вони не мали можливості дуже швидко відтворити цей потенціал", – сказав Остін.
І таке бажають не тільки у США, а й все прогресивне людство. І цю місію виконає саме Україна, її воїни, нащадки безстрашних козаків і мужніх вояків УПА, Лицарів Сонця, Добра і Правди. Так, як у далекі роки (146 р. до н.е.) фраза-символ неухильної волі, рішучості (об'єктивної, нагальної необхідності) покінчити зі злом, яке не може бути більш терпимим: «Карфаген повинен бути зруйнований!», (лат.м. – Carthaginem esse delendam!»), так і нині стала найактуальнішою для новітнього рашизму і путінізму.
Це не значить, що ми влаштуємо вам «армагедон» і зітремо з лиця землі, як ви стираєте Маріуполь та інші міста України. Ми Переможемо, бо наша війна справедлива! Об’єднана «антипутінська коаліція» проведе після війни вам депутіонізацію і демілітаризацію з ліквідацією ядерного потенціалу. Щоб більше не тримала мавпа гранату в руках!
Тому що потрібно було не забувати «Инструкцию агитаторам-коммунистам» Льва Троцького, яку він виголошував у грудні 1919 року, коли посилав своїх опричників грабувати хліб в Україні: «…Коммуну, чрезвычайку, продовольственные отряды, комиссаров-евреев возненавидел украинский крестьянин до глубины души. В нем проснулся спавшый сотни лет вольный дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух, который кипит и бурлит, как самый грозный Днепр на своих порогах и заставляет украинцев творить чудеса храбрости. Это тот самый дух вольности, который давал украинцам нечеловеческую силу в течение сотни лет воевать против своих угнетателей…».
Російська держава вмерла і вже дуже давно – такий слушний висновок зробив академік А.Авдеєнко. Тільки цього ніхто не помітив. Натомість ми бачимо Імперію з людиноненависницькою ідеологією неонацизма. В російського народу різко звузилися судини, по яких надходить правда до головного мозку. А Правда карає катів!
Воєнні злочинці будуть покарані, бо терміну давності воєнних злочинів немає. Москва буде за власні кошти відбудовувати наші зруйновані міста, економіку та інфраструктуру. Під час виступу 3 березня 2022 року Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія має вивчити слова репарації та контрибуція. Як і після Другої світової війни німці відшкодовували країнам за свої злочини, так і тепер довго ще будуть нащадки рашистів відшкодовувати Україні завдані збитки.
Історична місія, карма України полягає в остаточному знищенні російської імперії шляхом запобігання її відновлення. Свого часу українська еліта (кін. XVII ст. – поч. XVIII ст.) зробила дуже багато для становлення Російської імперії та російської імперської державності, і тепер історична місія України – її зруйнувати і зруйнувати остаточно.
Слава Україні!
Смерть ворогам!
Олександр СЕРЕДЮК, письменник і публіцист, доктор філософії.
