На знімку: вітчизняний ринок оперативно відреагував на соляний дефіцит і вже запропонував цей продукт за вищими цінами.

З такими перебоями у постачанні покупці вже стикались у перші дні війни, коли намагались зробити хоч якісь запаси харчів, і з-поміж найнеобхіднішого купували сіль.

Історія багатьох воєн, які довелось пережити нашому народу, навчила, що сіллю та сірниками потрібно запасатись передусім. Однак нещодавній дефіцит вдалося доволі оперативно ліквідувати: постачальники швидко наповнили торговельні прилавки.

Тепер ситуація повторюється. У магазинах щезла не тільки сіль вітчизняного виробника, а й імпортна. Зазвичай за кілограм українських кристалів доводилося платити 10–13 гривень. Але й були пакування вдвічі-учетверо дорожчі. Так коштувала морська, рожева та сіль, яка видобувалась у якихось далеких екзотичних копальнях. Остання розрахована або на великих гурманів, або на заможних людей, котрі могли дозволити собі ще й таку «дрібку солі».

Але цими днями розібрали навіть таку. Тепер продавці на ринку швидко допродують пакетики солі з приправою. Кілограм обійдеться у сто гривень. І це за умови, якщо соляний дефіцит вдасться здолати. А ні – ринок підійматиме ціну.

Торгівля і так доволі швидко відреагувала на ситуацію. В пошуках цього продукту довелось натрапити на пачки із написами польською мовою. Підприємці оперативно доставили дефіцитний товар з країн об’єднаної Європи. Щоправда, коштує таке кілограмове пакування 30 гривень.

Продавці запевняють: ціні не варто дивуватись. Адже логістика тепер украй дорога. Витрати на пальне автоматично лягають на вартість. Тож навіть при тому, що європейські країни, котрі видобувають сіль, не залишать нас без неї, сподіватись на дешеві поставки не доводиться. Через це покупці швидко розбирають і цей товар. Беруть здебільшого про запас.

Та й платити у майбутньому більше ніхто не хоче – доходи багатьох родин під час війни помітно скоротились.

Як у великих супермаркетах, так і у продавців на ринку та в маленьких крамничках є пояснення, чому виник соляний ажіотаж.

Замовити продукт у найбільшого його виробника – підприємства «Артемсіль» тепер неможливо. Воно припинило роботу через війну ще на початку квітня.

Нездоланною проблемою стало доставляння готової продукції із зони, де ведуться бойові дії. Поки можна було добиратися до Соледара Бахмутського району Донеччини, товар на свій страх і ризик вивозили різні підприємці та постачальники. Але згодом виробництво зупинилось взагалі. Коли вдасться відновити його роботу, наразі невідомо.

У головному управлінні Держпродспоживслужби в Хмельницькій області повідомили, що налагоджується постачання з Туреччини, Угорщини, Польщі та Румунії. Загалом ця спеція не є дефіцитним товаром. Але привезена за тисячі кілометрів сіль, зрозуміло, коштуватиме дорожче.

У середньому гуртові ціни на імпортну сіль тепер доходять до 28–30 гривень за кілограм. Але на прилавках, очевидно, вона буде дорожчою, бо додається ще й торговельна надбавка.

Та найбільше дошкуляють ціни на пальне – що вони вищі, то більше коштуватиме привезений продукт. Наразі державного регулювання ціни на сіль немає, тому остаточну вартість встановлюватиме ринок.

Фото автора.