Сергій ІВАНОВ: «Попит на наших випускників постійно зростає»

29 листопада 2013 66

Цього року один із найстаріших вищих навчальних закладів України — Національний університет харчових технологій, який наступного року святкуватиме 130-річний ювілей, увійшов до двадцятки українських вишів, куди подала заяви найбільша кількість абітурієнтів. У середньому виявилося майже 14 бажаючих на одне місце.

Фахівці навчального закладу відзначають істотне зрушення уподобань вступників у бік технічних і технологічних спеціальностей, адже попит на таких спеціалістів постійно зростає, хоч опановувати фахову майстерність їм чи не найважче. Зате, перефразовуючи відомий вислів, можна сказати: «Важко у навчанні — легше на роботі».

Про те, чим живе сьогодні цей широко відомий не лише в нашій країні, а й далеко за її межами виш, йдеться у розмові нашого кореспондента з його ректором, професором Сергієм Івановим (на знімку).

Готують фахівців за 155 програмами

— Звісно, життя на місці не стоїть — усе тече, усе змінюється, як казали древні, — зазначає Сергій Віталійович. — І якщо все починалося у 1884 році з технічних класів графів Бобринських з підготовки спеціалістів для цукрової промисловості, то сьогодні маємо потужний багатопрофільний науково-навчальний заклад. Практично в кожному регіоні працюють наші структурні підрозділи, забезпечуючи ступеневу освіту на будь-який смак.

Університет сьогодні готує повний спектр фахівців, яких нині потребують високотехнологічні галузі промисловості. Починаючи з інженерів машинобудування і технологів харчових виробництв і закінчуючи спеціалістами з економіки підприємства, менеджменту й управління персоналом.

— Щороку ми започатковуємо навчання за новими напрямами, за багатьма з яких — першими в Україні. Колись, задовго до всіх, ми розпочали навчання мікробіологів, і саме ми у 1971 році здійснили їх перший випуск в Україні. Ми були ініціаторами й першими почали готувати фахівців з винного туризму, а цього року, знов-таки першими, розпочали навчання спеціалістів з технологічної експертизи і безпеки харчової продукції. Власне, фахівці нашого університету виступили з ініціативою започаткування підготовки таких фахівців й добилися внесення спеціальності до переліку напрямків, за якими ведеться підготовка у вищих навчальних закладах України. У нас, єдиних в країні, є ліцензія на підготовку за магістерськими програмами «Екологічна біотехнологія і біоенергетика» та «Екологічний контроль і аудит», навчання за останньою до того ж здійснюється англійською мовою.

Цього року ми також отримали ліцензію на підготовку фахівців зі зв’язків з громадськістю та реклами. Це дуже сучасна і потрібна спеціальність для всіх галузей, адже ми хочемо виходити з вітчизняними товарами на зовнішні ринки і просувати в світі наші товарні марки. Отож тридцять першокурсників почали освоювати цей фах.

— Як мені відомо, майже половина випускників деяких наших ВНЗ не можуть знайти роботу за спеціальністю. Що, очевидно, не загрожує молодим спеціалістам з дипломами вашого університету? Адже, як жартували ще в радянські часи, «кохання приходить і відходить, а їсти хочеться завжди».

— Фахівці, яких готують у нашому університеті, — унікальні. Бо жодне підприємство харчової галузі не обійдеться без механіка, енергетика чи технолога. Це ті спеціалісти, на які завжди величезний попит. Тим паче сьогодні, коли в Україні працює понад 22 тисячі харчових підприємств, від невеликих пекарень до потужних холдингів. Тому за нашими випускниками, образно кажучи, стоять у черзі.

У нас, хоч як це парадоксально звучить у нинішній ситуації, є інші нюанси, пов’язані з працевлаштуванням. Ось приїжджають «купці» з якогось віддаленого містечка і хочуть взяти того чи іншого випускника на роботу, а він чемно відмовляється. Бо не хоче їхати працювати у глибинку, де немає належної інфраструктури — ні соціальної, ні освітньої, ні культурної. І пропоновані умови (а вони часто надзвичайно вигідні) у цьому разі не виступають найголовнішим чинником.

Хоча для того, щоб зробити кар’єру, треба починати своє професійне сходження з невисокої посади, з порівняно скромної зарплати. Бо як інакше вникнути у виробничі та фінансові процеси, які відбуваються на підприємстві? І це добре розуміють більшість наших випускників.

Щоб смакувало морозиво. І не тільки

— Не раз доводилося чути нарікання ваших колег, що вони не завжди можуть влаштувати своїх студентів на виробничу практику — просто підприємства не бажають мати з цим мороки. Ось платіть за це гроші, тоді, мовляв, інша справа. Чи є така проблема і у вас?

— У нас укладено договори з багатьма підприємствами і установами, де наші студенти закріплюють свої знання на виробництві. Можливо, ми перебуваємо у дещо кращій ситуації, ніж наші колеги. Річ у тім, що більшість керівників підприємств харчової промисловості — це колишні наші випускники. Вони знають ціну наших дипломів й охоче беруть студентів на практику, працевлаштовують. Тим паче, що самі зацікавлені в тому, щоб їхні колективи поповнювали перспективні молоді фахівці.

Без сучасного обладнання, найновіших технологій, нестандартних менеджерських рішень підготувати фахівця з новим мисленням неможливо. Тому низка підприємств надає нам обладнання, яке тепер домінує на їх виробництві. Тож наші студенти мають змогу опановувати таємниці фахової майстерності безпосередньо в університетських лабораторіях.

Навчальні лабораторії факультету автоматизації і комп’ютерних систем оснащені технічними засобами провідних фірм світу, а лабораторії мікропроцесорної техніки фірм Schneіder Electrіc, Vіpa, Mіtsubіshі мають статус авторизованих навчальних центрів. Регулярно оновлюється оснащення лабораторій на факультеті інженерної механіки та пакувальної техніки німецькою компанією «Festo». Російська фірма «Торговий дизайн» передала нам цілий виробничий комплекс для готельно-ресторанної справи, а ТОВ «Оріон-груп» — міні-броварню, де відточують свої фахові здібності майбутні технологи-пивовари.

Триває підготовка до передачі обладнання для міні-пекарні — там майбутні технологи-пекарі зможуть на практиці опановувати своє ремесло.

Ще один цікавий штрих наших зв’язків із виробництвом — встановлення підприємствами іменних стипендій для студентів профільних факультетів. Наприклад, ПрАТ «Українська технологічна компанія» започаткувала іменні стипендії для студентів факультетів бродильних, консервних і цукрових виробництв й біотехнології та екологічного контролю, лідер вітчизняного ринку з виготовлення гнучких упаковок «Укрпластик» виплачує іменну стипендію імені Олександра Галкіна студентам факультетів інженерної механіки та пакувальної техніки і автоматизації й комп’ютерних систем, той же «Торговий дизайн» опікується в цьому плані студентами факультету готельно-ресторанного та туристичного бізнесу. Зроблено це з таким прицілом, щоб у майбутньому стипендіати уже дипломованими спеціалістами приходили на це виробництво.

— Сергію Віталійовичу, нашим читачам цікаво дізнатися про пріоритетні напрями наукової діяльності вчених університету. Зокрема, пов’язані із розробленням технології харчових продуктів оздоровчої та профілактичної дії, а також екологізації виробництв харчової та переробної галузей АПК.

— Справді, сьогодні можемо говорити про доволі широкий спектр наукових уподобань університетських учених. Працюють вони і над ініціативною тематикою, яку замовляють нам безпосередньо підприємства, і над темами, які фінансуються з бюджетних коштів.

Тепер що стосується наших наукових пріоритетів. Ми вже кілька років поспіль впевнено утримуємо лідерство серед вищих навчальних закладів України за кількістю отриманих охоронних документів — патентів на винахід та корисну модель. Ці авторські свідоцтва підтверджують розроблення нашими науковцями нових технологій, процесів, обладнання. Йдеться насамперед про якість продукції, особливі її характеристики, зокрема й харчових продуктів оздоровчого та профілактичного призначення.

Ще один цікавий напрямок наукових інтересів наших учених — це нанотехнології. Це і очищення наночастинками харчових розчинів, зокрема вина. З допомогою наночастинок науковці університету поліпшують якісні властивості вершкового масла, зокрема, його засвоєння людським організмом. Так само науковці працюють із насінням льону, морквою, земляною грушею — топінамбуром, які служать добавками до харчових продуктів оздоровчого та профілактичного призначення.

У нас є дуже цікаві розробки з технології виробництва морозива, наприклад, з натуральними наповнювачами: гарбузом, гібіскусом, морквою, буряком, вишнею, іншими компонентами. Ці види морозива надзвичайно смачні й корисні — їх, до речі, можна скуштувати на щорічних виставках «Світ морозива та холоду & Молочна і м’ясна індустрія XXІ століття», які зазвичай працюють у березні в Києві.

Високий рівень нашої наукової діяльності підтверджують і закордонні колеги. Адже низку досліджень наші вчені ведуть спільно з ними, зокрема, за грантами Євросоюзу.

Черговим підтвердженням міжнародного визнання нашої університетської науки стало рішення Європейської фундації з харчової науки щодо проведення вперше в Україні на базі нашого університету Північно- та Східноєвропейського Конгресу з Харчової Науки (NEEFood-2013), який з успіхом працював у нашому навчальному закладі 27—29 травня цього року. А зовсім недавно, знов-таки вперше в Україні, ми приймали у себе черговий світовий колоквіум Інституту CEDІMES, який об’єднав науковців з 26 країн. Це був 24-й колоквіум, головна тема якого — вирішення проблем продовольчої безпеки у світі.

Науковці з усіх усюд їдуть до нас

— Якщо вже мова зайшла про міжнародне співробітництво університету, то давайте поговоримо про нього докладніше. Яким воно є сьогодні?

— Ми використовуємо всі форми міжнародної співпраці, які нині практикуються між вишами. Починаючи з академічних обмінів, коли провідні фахівці з європейських навчальних закладів читають лекції для наших студентів, а наші викладачі — для студентів та слухачів цих вишів. І завершуючи інтенсивним обміном студентами.

Такі контакти дають можливість нашим науковцям завжди бути на вістрі науки, підходити до своїх завдань з підвищеними вимогами. Це, по-перше. А по-друге, відбувається взаємозбагачення і викладачів, і студентів.

— З якими закордонними вишами найактивніше розвивається співпраця?

— Насамперед з тими вишами, які є нашими партнерами у сьомій рамковій програмі Євросоюзу, зокрема університетами зі Щецина (Польща), Вільнюса (Литва), Сучави (Румунія), Пловдива (Болгарія). З цими ж університетами у нас відбувається і найактивніший обмін студентами.

— Сергію Віталійовичу, наостанок змоделюймо таку ситуацію. Ви виступаєте перед випускниками середньої школи й агітуєте їх вступати до університету харчових технологій. Ваші найголовніші аргументи?

— Почну з економічного аргументу. Майже 20 відсотків промислового виробництва у нашій країні припадає саме на харчову промисловість. Їй не страшні жодні катаклізми, бо як не крути, а харчуватися людство буде завжди. Навіть у кризові часи у підприємств харчової галузі були лише незначні падіння. Та й за природно-кліматичними умовами Україна найбільше тяжіє до аграрного сектору, і потенціал для перероблення сільгосппродукції у нашій країні доволі великий. І якщо витримуватимемо параметри якості, цінові параметри, то перспектив для розвитку галузі дуже багато. Тим паче, що харчова індустрія має великі експортні можливості, тобто можливість виходити на зовнішні ринки і пропонувати конкурентоспроможну продукцію.

— Що ж, доволі переконливо. Бажаю вам подальших успіхів!

Довідково

До складу університету входять 12 факультетів, 8 регіональних навчально-наукових центрів, 2 інститути післядипломної освіти та 13 технікумів і коледжів, розташованих у різних регіонах України.

Довідково

Історія університету налічує майже 130 років. Розпочалася вона 1884-го, коли при Смілянському рафінадному заводі графи Бобринські відкрили технічні класи — перший в історії Російської імперії технічний навчальний заклад для підготовки техніків-хіміків і майстрів цукрового виробництва. Ці класи й стали згодом базою для створення в Києві Інституту цукрової промисловості.

Факт

Протягом двох останніх років науковці НУХТ стають лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки.

Розмову вів Антон ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ.