Хмельницькі ринки заповнені ранніми овочами та фруктами.

З чим тільки нам не доводиться боротись останнім часом. На щастя, чимало проблем все-таки вдається здолати. Як, приміром, і той дефіцит деяких харчів, що давав про себе знати пару останніх тижнів.
Чи не найпершою щезла з прилавків сіль. Потім не стало соди та оцту. В супермаркетах можна було спостерігати картину, коли раптово порожніли полиці з крохмалем чи цукром. Але поступово все повертається на свої місця. От лишень на цінниках цифри значно вищі.
Хоча на ринку з-поміж дорогого можна знайти і дешевший товар. Приміром, картопля із торішніх запасів. Її можна купити за 5 — 8 гривень за кілограм. Не тримаються за високі ціни і розпродуючи моркву, буряк, цибулю. Це логічно. Адже вже з’являються ці овочі, вирощені теперішнього сезону, хоча до масового збору ще кілька місяців.

Широкий вибір не значить, що товар доступний

Тож прилавки рясніють ранніми ягодами та овочами. Вибір широкий. Якщо раніше такий асортимент спостерігався десь у середині літа, то тепер він дивує, бо весна була доволі пізньою та прохолодною.

Щоправда, з місцевої ранньої продукції ще майже нічого немає. Не сезон. Полуниця лише цвіте на ділянках. Вишні, черешні, смородина, сливи — все зеленіє. І судячи з прогнозів експертів, урожай фруктів має бути щедрим. А значить, і вартості цього вітамінного товару не лякатимуть.

Втім, торгівля ним йде повним ходом. Найпершою з’явилась полуниця. Якщо на початку вона коштувала до 150 гривень за кілограм, то тепер можна купити і за 60 — 70.

Товар розкуповують доволі швидко, і продавці не скаржаться на неліквідність. Але якщо до обіду на прилавку залишається трохи ягід, то скидають ще п’ять-десять гривень, бо назавтра очікують свіжі.

Що ближче від поля до прилавка, то менше доведеться платити

На запитання, звідки завозиться ягода, здебільшого відповідають, що із Закарпаття. Хоча минулими роками переконували покупців, що ранні ягоди переважно з Херсонщини. Але війна змінила логістику.

Щоб зацікавити покупця, на цінниках додають напис «польова». Це має означати, що вона смачніша і солодша. Хоча так буває не завжди.

Ті, хто не може дозволити собі такої покупки, очікують на місцеву, тобто вирощену на Хмельниччині ягоду. Та розуміють, що великою складовою в ціні буде вартість доставки — на місцях ще є дефіцит пального.

Що ж до овочів, то рання капуста, кабачки, картопля, морква, цибуля — все це є на прилавках. Їх вартості ще тиждень тому розпочинались від п’ятдесяти гривень за кілограм і доходили до сотні, а то й вище. Доступним такий харч важко назвати. Але урожай достигає, і поступово ціни знижуються. І що ближчою буде відстань від поля до прилавка, то менше доведеться платити покупцю.

А поки що майже всі помідори, як нині кажуть продавці, з Умані, що на Черкащині. Хоча ще кілька днів тому зазначали, що їх поставки — з Туреччини. Перевірити це важко, допроситись документ, де було б зазначено походження овочів, майже неможливо. Та й рідко хто з покупців питає... Думається, що розповіді про уманські помідори — це такий собі маркетинговий трюк. Хтось на нього ведеться. Комусь — байдуже. Головне, щоб покупець міг заплатити 70 гривень за кілограм. З цієї цифри стартувала ціна. А доходила до 120 — 130 гривень. Стільки ж просили за помідори чері на гілочках. Хоча на вигляд вони у всіх однакові, проте одні продавці стверджують, що це уманські, інші запевняють, що голландські.

Перспектива голоду не лякає

А от продавців, котрі минулими роками доставляли врожай зі своїх городів та дачних ділянок, поменшало, хоча попит на їх продукцію залишається. З одного боку, вирощені у відкритому ґрунті овочі цінувались більше за свою «натуральність». З другого, селяни, котрі поспішають продати все до обіду, щоб дістатись додому, не ставили надто високих цін.

Те саме стосується і тих, хто привозить на продаж молоко, сир, сметану. Все це коштує у півтора-два рази дешевше, ніж у магазині. Але тепер пропозицій у молочних рядах менше. Серед причин — транспортні проблеми. З більш як трьохсот приміських маршрутів в області через брак пального діє лише 60 відсотків. Тож привезти свій товар у багатьох немає можливості. Але й там, де рейси не скасовані, свої труднощі. Люди розповідають, що вранці, коли дістаються до міських базарів, платять за однією ціною, а вже по обіді, коли повертаються до села, — за вищою. Пасажирам дорого, але й нарікати немає як, бо кожен знає, що пальне подорожчало майже вдвічі. Тож хочеш їхати — плати.

У тому, що всім і за все доведеться платити значно більше, вже ні у кого немає сумніву. За даними статистики, ціни на овочі і фрукти лише за місяць зросли на 8,5 відсотка, а з початку року — в середньому на 69 відсотків. Це істотно. Особливо, якщо врахувати, що доходи і заробітна плата у багатьох зменшились.

Не дивно, що чимало людей намагаються запастися тим дешевим товаром, що ще залишався на прилавках. Це теж створює дефіцит на окремі продукти, бо інколи покупці беруть річну, а то й дворічну норму спецій, круп, консервів.

А от щодо того, чим багате літо — ягодами, фруктами, овочами, то тут особливих запасів не роблять. А це добрий знак. Бо селяни вірять, що збиратимуть гарний врожай, і буде що запропонувати на продаж. А покупців не лякає перспектива голоду.

Хмельницька область.

Фото автора.