Про село з колоритною назвою Розкошівка, що у Черкаській області, кажуть, що це «край неляканих птахів». Мовляв, глушина, ні роботи, ні перспектив. Та, як виявилося, й тут життя вирує, бо дітлашні на вулицях більше, ніж у сусідній “великій” Мар’янівці, і робота вочевидь є – у багатьох дворах трактори й автомобілі. А про край неляканих птахів — таки правда. Їх можна знайти на мальовничих ставках місцевого фермера Валерія Прудивуса (на знімку разом із сином Олександром). Козацьке прізвище мого героя бере свій початок, мабуть, з тих часів, коли тут, на берегах старовинної річечки Пожиточна, заснував хутір козак Розкош.
Колишній керуючий дільницею місцевого радгоспу Валерій Прудивус, ще й зараз, згадуючи часи «прихватизації», не може стримати емоцій: «Казав тоді, люди, давайте триматися купки. Я за себе не переживаю — подумайте, як вам буде». Він і справді не загубився у життєвих перипетіях. Створивши фермерське господарство « Перлина», вже більш як двадцять років літ хазяйнує на орендованих 250 гектарах землі, примножуючи здобутки, даючи роботу односельцям. Радіє, що син Олександр пішов його хліборобською стежкою. «Знання, досвід, набуті за роки праці в радгоспі, дуже знадобились. Багато чого ще вчився. Фермерством займатись непросто, потрібно бути майстром на всі руки: і агрономом, і трактористом, і зварювальником, і будівельником, хоча за фахом я гідролог. Але коли душа лежить до справи і бачиш результат, то з усіма клопотами без проблем справляєшся», – ділиться Валерій Прудивус.
Завдяки родині Прудивусів Розкошівка й не зникає з мапи колишнього Лисянського району, має перспективи розвитку. Якби не війна, кажуть батько й син, уже цього року багато із задуманого здійснилося б. Але фермери вірять у Перемогу українського війська, і, попри всі труднощі, працюють у тилу з потроєною енергією. Хочуть відродити молочну ферму і цьогоріч запустити лінію з виготовлення сирів, масла, згущеного молока. Вже відвели й площі під кормовиробництво, реконструюють старі приміщення ферми — країні потрібне поживне і якісне продовольство.
Неподалік, у Холодному яру, як називають цю місцину тамтешні жителі, висадили павловнії. Вигода вирощування цієї екзотичної рослини не тільки в її швидкому зростанні, невибагливості та простому догляді, а й в широкій сфері застосування всіх її надземних частин. З неї виробляють меблі, музичні інструменти, гранульовані пелети. Листя використовується як корм для тварин, а квіти полюбляють бджоли. Тож тут планують розмістити ще й пасіку. А ще обов’язково має бути теплиця, де вирощуватимуть ранні овочеві культури. Місце під парники вже підготовлено, залишається знайти час для будівництва у щільному фермерському графіку. А той час у Валерія Прудивуса розписаний буквально по хвилинах. Зайнявся впорядкуванням сільського цвинтаря, будує їдальню і, звісно, постійно допомагає провізією українській армії.
Усі його плани, надії і сподівання пов’язані з Розкошівкою. Не без активної участі Валерія село було газифіковано. Нещодавно хату допоміг синові побудувати. Сам, зізнається, мріяв у молодості в тому місці оселитися. Дуже вже воно йому до вподоби. Околиця села, простір, оксамит полів і плесо ставка, що віддзеркалює небо. Тепер разом з Олександром впорядковують водойму, насипали для краси штучний острівець. Ще й катамарани влітку будуть – пообіцяв. Повернуться воїни-земляки з війни — хай відпочивають тілом і душею...
Фото з архіву Прудивусів.
