Майже ніде не було сірників, солі, цукру, чаю, борошна, кави і цукерок. Зате курятину та інше м'ясо, молоко і яйця багато де роздавали безплатно.
Невдовзі стало відомо про причини: окупанти розгромили кілька ферм та пташників, і їхні власники або директори, розуміючи, що продати за гроші вже нічого не встигнуть, розвозили продукти усім охочим самі або віддавали їх волонтерам.
Нині тваринницька галузь в області поступово відроджується, але довоєнного рівня, судячи з усього, вона досягне ще нескоро. Збагнути цю нерадісну істину можна на прикладі сумського підприємця Володимира Михайловського. До війни він мав у селі Рясному Краснопільської громади свинокоплекс на 10 тисяч голів. Та за кілька тижнів сільгоспвиробник втратив 6 тисяч свиней.
Краснопілля стало однією з перших громад України, де справжня війна почалась одразу. Після обстрілів і бомбардувань, що відбулись 24 лютого, сюди прийшли загарбники.
- Ми встигли роздати частину м'яса та інших продуктів Територіальній обороні, місцевим жителям, але потім росіяни виставили блокпости, і вже нічого не можна було зробити, - розповідає Володимир Михайловський. - А згодом у село, де знаходиться свинокомплекс, зайшли росіяни.
Рясне перебувало в окупації майже місяць. За цей час зазнали поневірянь і тварини, і люди.
- Працівників принижували, змушували ставати на коліна, - розповідає підприємець. - Свинокомплекс не може працювати без електроенергії, але коли вона зникла, росіяни заборонили нашим фахівцям проводити ремонтні роботи. Свинокомплекс залишився без води, без кормів. Багато тварин померло.
Прямо в тваринницьких приміщеннях окупанти влаштували табір - за словами Михайловського, тут мешкало десь 800 вояків. Хто бував на великому свинокомплексі, той знає, яка там стоїть атмосфера. Але рашистів "аромати" анітрохи не напружували. Вже стали відомими численні факти, коли рашисти де жили та снідали-обідали, там і справляли фізіологічні потреби, тож чи міг вплинути на їхні носи якийсь свинарник?
Навпаки, вони мали від такої близькості максимум зручностей. Щоранку, каже Володимир Михайловський, вибирали кілька поросят, розстрілювали їх з автоматів та смажили шашлики. Для кількох сотень молодиків, аби всі наїлися, потрібно було чимало м'яса, тож який з кабанчиків не помер своєю смертю від голоду чи хвороби, бо геть усі ветпрепарати закінчились - того спіткала куля окупанта. Масові розстріли бідолашних поросят тривали щодня, аж поки на свинарнику не відбулась деокупація.
Сумська область.
Фото з доступних джерел.
