«А скільки номерів на мене чекають удома?» — часто запитує Матвійко маму Віру, яка мусила з ним евакуюватися. Про те, як бракує синові улюбленого видання, Віра Скорик написала на сторінці журналу «Розумашки» у Фейсбуці. «Хоч би що відбувалося у світі, обов’язково зроблю передплату на наступне півріччя!» — запевняє Матвійкова мама.
До слова, редактор цього журналу — письменниця Олена Комова — щораз прихоплювала з собою кілька випусків у бомбосховище в Києві. Там читала сусідським дітям свої оповідання з журналів, разом виготовляли саморобки, розв’язували задачки-зачіпачки — і в такий спосіб вона відволікала їх від тривог і жахіть війни...
Нині як ніколи нашим дітям потрібні цікаві, позитивні та корисні знання! Згадайте, батьки, як ще до війни, вирушаючи у подорож або на канікулах, ми шукали дітям журнали — щоб їх розважити і зайняти корисними завданнями. І багатьох непокоїло, що на стійках у супермаркетах було великою удачею знайти якісне дитяче видання українською мовою! Натомість на очі потрапляли дешеві журнальчики з поганою поліграфією: обізнані видавці казали, що насправді це були аналоги російських із перекладом українською (так би мовити адаптовані). Отаких було засилля на розкладках! Хто їх запускав на ринок — питання риторичне...
На щастя, ще живі традиції передплати журналів, адже ми, батьки, самі виросли на дитячих часописах, в яких було стільки активностей і ручної праці. Сам його прихід — це подія! І хоч би що хто казав про безальтернативність гаджетів, та маленькі читачі люблять, тягнуться до свого журналу! Бо з ним можна взаємодіяти — розглядати й читати, на окремих сторінка малювати й писати; це їхня власність; написана зрозумілою мовою (бо створюється з урахуванням вікових особливостей); є добрим знайомим, але водночас інтригує новими ідеями і сюжетами. На думку фахівців, саме з друкованими журналами, де містяться різні завдання, діти розвиваються набагато швидше.
Але тенденції і так були невтішні. Три роки тому припинив своє існування відомий дитячий журнал «Барвінок», на якому виховане не одне покоління українців. А він виходив 91 рік! Тепер під загрозою зникнення опинилися взагалі всі українські часописи для дітей та підлітків!
Війна, вимушені переїзди, економічні проблеми — все це відклало на потім культурний розвиток маленьких українців. А як наслідок в Україні може занепасти важливе культурне явище — дитяча і підліткова періодика, що розвиває та прищеплює любов до українського слова та народних традицій. Це багатьом відомі «Джміль», «Равлик», «Пізнайко», «Розумашки», «Малятко», «На крильцях ангела», «Мамине сонечко», «Крилаті», «Смайлик», «Малюк Котя», «Однокласник», «Я сам/Я сама».
У цей складний час випускати та адресно доставляти дитячі журнали — теж героїзм! Але видавці попри безліч перешкод продовжують це робити заради своїх маленьких читачів — мрійливих, старанних, талановитих, щирих і просто неймовірних — аби вони отримували те, до чого звикли, що знають і люблять. Уже сама звичка читати, чекати і регулярно отримувати улюблений журнал допомагає протистояти стресу. Тож задумайтесь: якщо закривається дитячий часопис, чиясь дитина втрачає частинку свого внутрішнього світу!..
Нещодавно головні редактори українських дитячих журналів об’єдналися у відкритому зверненні до всіх небайдужих, хто хоче підтримати ці видання. Серед пропозицій, чим можна зарадити, є очевидна — передплатити їх на друге півріччя своїм дітям, родинам друзів або у подарунок тим, чиї батьки не мають на це фінансової можливості. Або ж піти далі і зробити передплату організаціям, для яких ці видання є нагальною потребою: бібліотекам, дитсадкам, освітнім та інклюзивним центрам, школам, культурним клубам вашого села чи міста.
Особисто я передплатила діткам із сімей, які надали прихисток під час евакуації. А також попросила допомоги в друзів і знайомих, які перебувають за кордоном, щоб привернули увагу діаспори до підтримки українських дитячих видань.
Чим можна відволікти від переживань? Дати до рук журнал! І тоді мама чи тато зупиниться, відірветься від новин чи телефону, подивиться дитині в очі, обійме її та вмоститься разом для спільного перегляду. А рідний голос і обійми подарують той затишок, що буває тільки в дитинстві, коли відчуваєш безпеку і спокій, чекаєш чогось нового і захоплюючого. Це можливість поспілкуватися з малюком на його дитячі теми і зміцнити емоційний зв’язок між вами, запевняють психологи.
У кожного з нас свій фронт і шлях, яким ми йдемо до Перемоги. Але нині творці дитячих часописів вкрай потребують нашої допомоги. Щоб українські діти й надалі отримували свої улюблені журнали — передплатіть їх!
