Адже змогли — пригадують тепер з усмішкою — щойно одружившись, за якихось два тижні, вдвох звести на колишньому пустирі стіни свого будинку! Зуміли попри інертність і байдужість багатьох жителів домогтися облаштування дороги, впорядкування вулиці.

Обоє вони беручкі, небайдужі, з творчою уявою. Не розуміють своїх ровесників, які, вийшовши на пенсію, обмежили себе телевізором і риболовлею. Те, що життя після шістдесяти тільки починається, подружжя доводить своїми повсякденними добрими справами.

— З початком АТО на Донбасі ми допомагали армії коштами, а коли росія пішла війною, я вирішив записатися в територіальну оборону, — ділиться Володимир Павлович. — Однак не підійшов за віком, тож із Лізою відкрили свій фронт — готуємо для бійців м’ясну тушонку. Але не звичайну, а яку вони знали з дитинства, домашню — щоб одним запахом можна було наїстися!.. Виробництво налагодили швидко, адже досвід мали, щоправда, в невеликих обсягах. Відвезли першу партію до Гуманітарного центру в Лисянці. Там ініціативу підтримали. На сьогодні вже виготовили понад дві сотні банок консервації. Вирішили так: хлопці воюють на фронті, а ми — в тилу трудитимемося з усіх сил. І робота наша триватиме до повної Перемоги над ворогом. Для бажаючих можемо навіть дати короткий практичний урок: як швидко, якісно і смачно приготувати для захисників тушковане м’ясо.

Волонтерство Володимира і Єлизавети Дишлюків має свою особливість: вони закуповують свіже м’ясо для приготування тушонок на ринку. А кошти для цього Володимир залучає з продажу на тому ж ринку своїх виробів — корморізок, автоклавів, які вже не один рік мають попит у жителів Лисянщини.

Про умільця з вулиці Садової йде добра слава: може дати друге життя будь-якому безнадійному іржавому двигуну, змайструвати домашній фонтан, розуміється на радіотехніці, гарно малює — певний час навіть працював художником-оформлювачем.

Для Єлизавети Василівни кумиром є землячка, відома співачка і волонтер зі Шполянщини Руслана Лоцман, яка активно підтримує українську армію.

«Сьогодні так важливо не зрадити поклику душі — робити все можливе і неможливе для перемоги над ворогом. А нагородою за старання стане спокій наших дітей та щасливе дитинство внуків», — підсумувала розмову мама і бабуся Єлизавета Дишлюк.

Черкаська область.

Фото автора.