Били по мирних кварталах, цивільній інфраструктурі, звичайних людях у Дніпровському, Кам’янському, Нікопольському та Криворізькому районах. За даними ДСНС, влучили по критичній та цивільній інфраструктурах, житлових кварталах, транспортних зупинках. У Дніпрі понівечено багатоповерхівки.

Як розповів начальник військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул, внаслідок ракетного удару по об’єкту енергетичної інфраструктури міста було порушено електро- та водопостачання Тернівського та частково Покровського районів. Загалом по Кривому Рогу було випущено три ракети. Одну збила ППО, дві влучили. Руйнування серйозні, обійшлося без жертв. А вже ввечері ворог вдарив по Кривому Рогу дронами-камікадзе. Знову цілилися в об’єкт інфраструктури. Два дрони-камікадзе «Шахід-136» було збито нашими силами ППО. Один влучив. Люди не постраждали.

«Для ліквідації наслідків задіяно всі необхідні служби міста. Для мешканців Тернівського та Покровського районів, чиї будинки залишилися без води внаслідок завданого окупантами ракетного удару, було організовано підвезення води автоцистернами», — зазначив Олександр Вілкул.

У найближчий час відновлено енергопостачання знеструмлених об’єктів. Аби це зробити, енергетики працювали всю ніч.

Одразу після ракетного удару спрацювала резервна система електроживлення лікарень, яку підготували заздалегідь. Запрацювали резервні генератори, всі лікарні були забезпечені електропостачанням у необхідному обсязі.

Водночас великою проблемою та великим викликом стало те, що на момент удару під землею у підземних гірничих виробках, баштових копрах та шахтних галереях 854 шахтарі залишалися у чотирьох шахтах. Було організовано складну рятувальну операцію з використанням контрвантажів, противаг, ручних лебідок для порятунку людей. Одночасно вирішувалися питання з повітрям, їжею та теплими речами.

В ОВА зазначають, що мирні жителі обласного центру, які й досі не оговталися від того, що сталося, розбирають завали та кажуть: фашисти у роки Другої світової такого не чинили. Все це — серед величезних вирв посеред дороги, згорілих каркасів автобусів та автівок, вщент зруйнованих магазинів і кафе. А також понівечених та з вибитими вікнами житлових будинків.

Чи не найбільше по-страждав будинок, в якому мешкають Марина із чоловіком. Замість вікон тепер плівка.

«Звук від першого вибуху був глухий, наче він стався десь далеко. Другий — уже дуже сильний. У нас усе в осколках. Двері винесло. Я у кафе навпроти працювала. Тепер там нічого живого», — згадує жінка, пораючись на балконі.

В іншій постраждалій квартирі разом із дружиною і дитиною живе Сергій. Під час удару він був на кухні, вікна якої виходять на місце трагедії. Головне — не постраждала дитина.

«Після першого вибуху підлога затряслася. Минуло ще секунд десять — і другий вибух. Почув, як у сусідів вікна посипалися. Малий поки що не усвідомлює всього жаху війни. Він знає: росія — ворог. Добре, що сталося все не під час онлайн-занять. Бо кімната, де винесло вікна, — сусідня з тією, де дитина займається», — каже чоловік.

Неподалік від автобусної зупинки ракета впала просто посеред дороги. Владислав, який їхав до консерваторії лагодити саксофон, з першим вибухом кинувся допомагати постраждалим: «Я вже переживав обстріли, коли був волонтером, тому не злякався. У такі моменти почуття ненависті загострюється. Коли прибіг сюди, вирувала пожежа. Крики відчаю. Рани від осколків у людей. Хтось розгубився. Інші допомагали».

За інформацією заступника директора департаменту охорони здоров’я ОВА Олексія Григорука, більшість поранень, які дістали постраждалі, — осколкові, різані, рублені, проникаючі:

«Переважно в людей ушкоджені грудні клітини, черевні порожнини. Є і перелами кінцівок. Четверо постраждалих у важкому стані».

...Уже вкотре за довге життя наздоганяє війна 82-річну Тамару Андріївну з Донеччини, де чотири місяці провела під обстрілами, поки не виїхала до Дніпра. А «знайомство» з війною почалося ще в дитинстві.

«Почули вибух. Впали на підлогу і чекали. Потім спустилися у підвал. Там було багато людей з маленькими дітками і домашніми тваринами. Я народилася у 1940-му. Мама була на фронті.

Фашисти так не робили. Після них всі хати вціліли. А тут що? Хіба це люди? Їх людьми не можна назвати!» — порівнює Тамара Андріївна.

Дніпропетровська область.

Фото з відкритих джерел.