До Дня Незалежності України Освітній центр Верховної Ради України презентував спеціальну збірку історій від юних українців у межах Всеукраїнської акції єдності «Разом до Перемоги».

Аби про маленьких лицарів нації дізналося якомога більше людей, «Голос України» разом з Освітнім центром Верховної Ради України започаткував на сторінках газети рубрику «Незламні діти».

У дописах збережено стиль і правопис оригіналу. А також представлено малюнки, створені в межах всеукраїнського флешмобу «Діти України за мир».

Силюта Денис — 10 років.
Криворізька гімназія № 102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг.

«Наближення Перемоги! Всі ми чекаємо на довгоочікувану Перемогу. Завдання для кожного українця робити усе можливе заради Перемоги та миру. Під час війни я був змушений деякий час перебувати у іншому місті. Тут я допомагав робити окопні свічки. Кожного дня ми все більше і більше робили, що зігрівало нашу душу надією та вірою. Вірю, що Україна Переможе!»

Бондаренко Катерина — 17 років.
Бахмутська загальноосвітня ЗОШ, Донецька область, с. Міньківка.

«З початку повномасштабного вторгнення в нашу країну люди змогли по-новому оцінити свої можливості і цілі. Хтось, можливо, вирішив розставити всі крапки над «і», а хтось — зовсім змінив свою сучасну тактику життя. У когось світла побільшало: 4 години на день... Комунальники самовіддано працюють, аж пара йде з відкритого люка, що у дворі. У когось зникла гаряча вода. Але ці люди, обумовлені духом і натхненні незгасною вірою у свою місію, можуть змінювати хід історії.

Щодня українці сміливо й безстрашно чинять супротив російським окупантам. В Україні та за кордоном люди долучаються до волонтерства наскільки це можливо. У багатьох містах функціонують цехи з пошиттям теплого одягу для військових, плетінням маскувальних сіток тощо. Такі установи потребують матеріалів та волонтерів, і щодня вони отримують сотні бажаючих допомогти. Діти збирають жестяні банки для виготовлення окопних свічок на фронт. Хлопці та дівчата, яких батьки сварили за те, що вони дуже багато часу проводять за комп’ютером, тепер стали кіберволонтерами.

Блокування ворожих сайтів та розповсюдження правдивої інформації — окремий та важливий фронт під час війни. У перші ж дні війни «Воля» та «Київстар» почали безкоштовно доєднувати бомбосховища до мережі та встановлювати там роутери. Кожного ранку, прокидаючись, я бачу пости в мережі Інстаграм, де українці заклинають не забувати про «правило 10 гривень». І це так гріє душу. Ти розумієш, що твої люди — поруч. Ти долучаєшся. Ти віриш. Ти знаєш.

Особисто я розповсюджую всю інформацію, яку можу побачити стосовно ситуації в країні або волонтерських зборів. Якщо бачу грошовий збір, ніколи його не пропускаю повз очі, навіть якщо на карті залишилося 15 гривень. За кордоном поширюю українську культуру: пояснюю людям, що ми маємо свою багату історію, окрему від російської.

Також я брала (і не маю бажання припиняти!) участь у різних проектах, що мали змогу нагадати про жахіття війн і ролі українців на цих страшних сторінках історії людства.

Поетичний онлайн марафон віршів Василя Стуса, до якого я долучилася, допоміг багатьом побачити сенси, що пройняті болем. У День пам’яті героїв Крут, що стали символом незламності та жертовності, приєдналася до години вшанування. Також я є авторкою власних пісень під псевдонімом Червона. Прикладом тому є написана мною пісня «Батьківщина», присвячена ножному героєві, що боронить нашу землю.

Я вірю в те, що кращий засіб для спалювання калорій — це сміх. Я вірю в те, що завтра буде новий день, і... я вірю в Україну та наших людей. Героям Слава!»