Про це він сказав під час телеінтерв’ю.

«Одна з ідей — внести його в обмінний фонд, хоч би який це мало вигляд і хоч би як це звучало. У нас є загиблі герої, у нас є живі герої, які перебувають у полоні. У нас є наші українські видатні діячі, які перебувають у межах рф, які закинуті та ніхто не знає, де вони перебувають. Якщо ми говоримо, що почався процес справжньої незалежності України, він має починатися, зокрема, з повернення наших символів і наших діячів», — наголосив директор заповідника.

Максим Остапенко зауважив, що російський державний діяч столипін, який проводив жорстку політику на зміцнення самодержавства, запровадив військово-польові суди та обмежував політичні свободи, похований на території київської святині — навіть попри те, що за життя він заперечував українську державність як таку.

Тож, на думку директора заповідника, прийшов час розпочати суспільний діалог про те, що потрібно зробити з останками людини, яка ввійшла в історію як російський націоналіст, котрий вів непримиренну боротьбу з національними автономіями. столипін відзначився і жорсткими репресіями проти лібералів будь-якого ґатунку, учасників селянських заворушень, студентів і гімназистів, помічених на антиурядових заходах. столипін давав пряму директиву губернаторам: «Менше заарештовувати, більше стріляти... Переконування облиште, дійте вогнем...». Тож у час його прем’єрства виникли такі поняття, як «столипінська реакція», «столипінський вагон» тощо.

На реакціонера було скоєно 11 замахів, під час останнього, вчиненого у Києві у вересні 1911 року, він загинув і був похований на території Києво-Печерської лаври.

Максим Остапенко підкреслив, що перший об’єкт, який було відреставровано в Успенському соборі, — пам’ятник діячу російської імперії українофобу петру столипіну, а не тим, хто прославив український народ, і назвав такий вибір московської церкви, що століття тому захопила нашу святиню, свідомою політикою російських маркерів.

Генеральний директор заповідника також наголосив, що початок процесу внесення останків столипіна до обмінного фонду є вкрай важливим для української незалежності. Він також додав, що існує кілька варіантів реалізації задуму, адже українцям є кого визволяти з московської неволі — і наших Героїв-захисників, і діячів, що є символами України. Це і славнозвісний Микола Гоголь, народжений у Великих Сорочинцях на Полтавщині, і класик світового кінематографа Олександр Довженко із Сосниці Чернігівської області. Серед видатних українців, похованих у росії, гетьман обох берегів Дніпра Петро Дорошенко (з Чигирина), поет, філолог-славіст, історик, фольклорист, перекладач, видавець Осип Бодянський (з Полтави), генерал, Герой України Кузьма Дерев’янко (з Уманщини), співак, народний артист України, лауреат Державної премії УРСР Іван Козловський (з села Мар’янівка на Київщині). У тобольську тюменської області похований відомий український поет Павло Грабовський (з Харківщини), у кабардино-балкарії — українська письменниця і перекладачка Марко Вовчок. І це далеко не повний список — у ньому сотні імен видатних українців. Щоправда, могили багатьох з них зрівняв час і російська імперія, яка свідомо знищувала те українське, що було антиподом московської бездуховності та зла.