ЗАКІНЧЕННЯ. ПОЧАТОК У № 61

На знімку: на площі біля залізничного Київського вокзалу обласного центру запрошують у бусики до столиці тепер тільки поодинокі тіньовики.

Знакове перехрестя транспортного підпілля

Але несвяте місце також порожнім не буває... Вистачає й охочих підхопити тіньову естафету. Як і їхніх покровителів-кришувальників із кабінетів владних та силових структур. Тим паче, що сьогодні для заповнення салону пасажирами вже не треба стояти біля бусика з табличкою-візитівкою маршруту чи вигукувати назви міст, до яких ним можна доїхати. Достатньо вийти на безмежні простори Інтернету з постійною рекламою тих же таки нелегальних перевезень. І домовитися з усіма про все через профільні сайти, мобільні додатки гаджетів, соцмережі тощо.

Не лише в часі, а й у просторі переміщуються і товчки всюдисущих перевізників-нелегалів. Для полтавців не таємниця, що головний осередок таких тіньовиків у місті останніми роками мігрував із Київського вокзалу на знакове перехрестя біля «Макдональдсу». Землякам старшого віку воно більш відоме під народною назвою «Круг», там перетинаються дві важливі автомагістралі: Харків—Київ і Суми—Полтава—Олександрія. Для себе неофіційні перевізники пригріли тут одразу три точки-зупинки: дві — по обидва боки київської траси й одну — в напрямку Кременчука. Прикметно, що вони вгніздилися фактично за кількасот метрів(!) від офісу головного транспортного контролера області — регіонального підрозділу «Укртрансінспекції»... То чи можна в принципі нейтралізувати такі товчки і, власне, побороти нелегальні перевезення пасажирів як масове явище?

— Переконаний, що можна, — вважає Сергій Бутко. — Та без системного підходу й волі зацікавлених осіб, керівників державних структур на всіх рівнях тут не обійтися. — Одні лише зміни до законодавства навіть з істотним підвищенням сум штрафів не допоможуть. Досвід показує, що в таких випадках жорсткіше карають тільки легальних перевізників. Простежте за територією нашого автовокзалу протягом хоча б кількох днів. І порахуйте, скільки разів до нас у гості, щоб штрафувати перевізників, заїдуть працівники «Укртрансінспекції» чи поліції. Та водночас погляньте на імпровізовану зупинку буквально за кілька десятків метрів(!) від території автовокзалу, навпроти пожежної частини. Вона була і залишається традиційним місцем нелегальної посадки пасажирів перед виїздом на київську трасу. Однак її наші контролери та правоохоронці чомусь упритул не помічають. Як і масштабнішої тусовки перевізників-нелегалів біля «Макдональдсу». Чому вони досі невидимі для представників держави? Не знаю. Хоча закони й нормативні акти для реальної боротьби з ними в нас є. І якщо в Києві справді захотіли ліквідувати одну з найбільших стоянок нелегалів біля прилеглого до Центрального автовокзалу мосту, то її таки ліквідували. Без будь-яких змін і доповнень до законодавства...

«Привілеї» чесного підприємництва

Полтавець Микола Шупик на ринку пасажирських перевезень працює вже понад тридцять років. Тепер це його сімейний бізнес, до якого долучив близьких родичів. Має три десятки автобусів різної місткості, якими закриває понад два десятки приміських і міжміських маршрутів. Суто міський, полтавський, у нього тільки один. Бо обласний центр сьогодні залишається містом, у якому свої умови диктують фактично нелегали. Вони офіційно декларують мізерну кількість водіїв на величезну кількість маршруток. Тож уникають податків та інших обов’язкових платежів і передбачених правилами перевезень витрат. За рахунок таких хитрощів та особливих стосунків із владою тримають аномально низький тариф вартості проїзду — 10 гривень. Перекриваючи кисень для будь-якого розвитку бізнесу, чесної конкуренції та покращення якості обслуговування пасажирів.

Гучно відкрита десять років тому в Полтаві автостанція «Київська» вже не діє.

Натомість Микола Шупик тільки за минулий рік сплатив податків на загальну суму майже 800 тисяч гривень. Водночас тут виплачують «білу» зарплату водіям, мають свій належно облаштований медпункт для їхнього огляду перед рейсами, диспетчерську, службу механіка та досить потужну ремонтну базу. З нелегалами, за словами пана Миколи, перетинаються постійно. Найбільше дошкуляють ті, котрі перехоплюють пасажирів на одному з приміських маршрутів та на міжміському Полтава—Лохвиця. Але штрафують за бодай уявні порушення переважно... його. Не так давно працівники Укртрансінспекції виписали 17-тисячний штраф за те, що водій нібито виїхав на визначений трафаретом, який просто не зірвеш на затонованому склі, маршрут без необхідних документів. Хоча в нього їх просто не могло бути.

— Того дня на прохання військових ми підвозили працівників військкомату, котрі виконували ритуальні процедури на похороні полеглого захисника, — розповідає Микола Шупик. — Після поховання водій завіз солдатів у військкомат і заїхав на розташовану поруч автостанцію, щоб перекусити. Саме там його й накрили контролери. Згодом ті штрафні санкції були скасовані судом, та час, спалені нервові клітини й витрати на адвоката вже ніхто не поверне... За допомогою останнього ми неодноразово також через суд скасовували безпідставні штрафи й раніше. А якщо їхні суми збільшать, то ті нелегали, котрі ніколи нічого не платили, уникатимуть будь-яких покарань і надалі. Бо зазвичай мають дах. Тож на нас, законослухняних перевізників, наїжджатимуть іще більше?

Із припущеннями керівника «Полтаваавтотрансу» щодо перетікання половини пасажиропотоку до нелегалів пан Микола погоджується. Каже, той відсоток на користь тіньовиків насправді може бути ще більшим.

Хоча сільських дядьків, які підвозять своїми старенькими «Жигулями» чи бусиками сусідів і знайомих, він узагалі нелегалами не вважає. Бо люди частіше заводять їх і сідають туди від безвиході... А от для власників багатотонних вантажівок, якими добивають місцеві дороги, суми штрафів за перенавантаження, на його думку, можна й збільшити.

— Мені самому довелося привезти й висипати на дорогу в Ковалівці, що поблизу Полтави, 200 тонн щебеню, бо їздити там нашим автобусом стало просто неможливо, — зауважує Микола Шупик. — На шляху неподалік Лохвиці також наш автобус просто зависає. Щоб не трапилося біди, водій зупиняється, випускає пасажирів із салону та запрошує їх туди знову тільки після того, як проїде небезпечну ділянку... Тож перед тим, як європеїзувати наші закони й установити нові вимоги чи штрафні санкції, треба згадати і про умови, в яких ми працюємо. А ще важливіше, мабуть, дотримуватися головного європейського правила: не заважати тому, хто працює чесно, та вчасно зупиняти порушників будь-яких норм.

Старі проблеми для нової команди контролерів

Дмитро Ткаченко очолив відділ державного нагляду (контролю) Укртрансінспекції в області у 2022 році. Тож колишній офіцер патрульної поліції став представником нової команди Державної служби України з безпеки на транспорті (це її повна назва) на Полтавщині. Скарг особисто на нього від легальних перевізників автору цих рядків чути не доводилося. Зазвичай адресувалися вони його підлеглим, переважно колишнім. Бо з більшістю — одразу шістьма інспекторами — у відділі розпрощалися, їхні місця досі вакантні. Залишилося тільки троє інспекторів, фактично на один екіпаж службового спецавтомобіля.

З приголомшливими припущеннями попередніх співрозмовників власкора «Голосу України» про тіньову половину ринку пасажирських перевезень головний транспортний контролер області не згоден. Бо вважає, що вона значно менша. При цьому, так би мовити, класичних нелегалів, які взагалі не мають ліцензій на перевезення й не сплачують жодних податків та ніким не контролюються, на сьогодні — мізерна кількість.

Незрівнянно більше тих, хто порушує правила перевезень. Зокрема умисно скорочує міжнародні маршрути задля вигіднішого «човникування» всередині нашої держави. Чи камуфлює вельми прибуткові регулярні рейси табличкою «нерегулярні перевезення». Та, зрештою, все одно незаконно мінімізує податкове навантаження, пускає левову частку доходів повз касовий облік, вдається до нечесної конкуренції, підбираючи пасажирів за рогом... Якщо брати до уваги й таких нелегалів чи напівнелегалів, то частка тіньового пасажиропотоку, за оцінками Дмитра Ткаченка, становитиме «відсотків 20—30 ринку». Такі цифри підстав для самозаспокоєння, погодьтеся, теж не дають...

Протоколи складають, а на табло реальних штрафів — нулі

Та все ж найбільше приголомшує реальна статистика й, власне, результати боротьби відділу з перевізниками-нелегалами в області. На них, за словами Дмитра Ткаченка, його підлеглі минулого року склали «трохи більше десятка» протоколів за статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тож кожен із них за порушення порядку провадження господарської діяльності мав би сплатити штраф у розмірі 17 тисяч гривень. Але ніхто насправді не сплатив жодної копійки! Бо суди визнали ті протоколи фактично нікчемними папірцями, тож, відповідно, претензії до порушників із боку повпредів держави відхиляли. Цьогоріч працівники відділу склали два такі протоколи, у храмах Феміди їхній розгляд іще не завершено. Та практично немає сумнівів у тому, що й ці документи спіткає доля минулорічних... Чому фінальні результати виходять нульовими?

— Бо судді аргументують скасування наших протоколів тим, що немає доказів систематичності порушень, — пояснює Дмитро Ткаченко. — Тобто порушення одноразове взагалі не береться до уваги. А значить, так званого нерегулярного перевізника біля того ж полтавського «Макдональдсу» ми маємо спіймати й зафіксувати порушення ним умов договору на перевезення пасажирів одним транспортним засобом і за одним маршрутом не менше трьох разів на тиждень. Тільки тоді з’явиться шанс, що виписаний нами штраф на 17 тисяч гривень «канонізують» у суді. А чи можемо ми з одним чи навіть із трьома екіпажами інспекторів, як було раніше, цілий тиждень просидіти на одній точці в Полтаві? Надто за умов, коли треба виконувати багато інших службових обов’язків. Зокрема, й за рухом перенавантаженого великовагового транспорту стежити, і викладені в отому стосі скарг факти перевіряти та реагувати на них. А задля цього, нагадаю, їздити доводиться по всій області...
Законопроекти, які обнадіюють

За таких обставин внесені на розгляд Верховної Ради профільні законопроекти № 4560 (він уже схвалений парламентом у першому читанні) та № 11025 Дмитро Ткаченко вважає більш ніж актуальними.

Нагадаємо, що перший із них стосується врегулювання ринку послуг автотрансопрту з метою приведення його у відповідність із актом Євросоюзу. А другим вноситимуться відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення порядку перевезення пасажирів та протидії нелегальним пасажирським перевезенням.

За словами пана Дмитра, в розробці цих документів працівники репрезентованої ним служби брали найактивнішу участь, у відділах на місцях вони також обговорювалися. Тож усе виписувалося так, щоб у майбутніх законах не залишилося лазівок і шпарин, якими користуються нелегали задля уникнення реального покарання. Адже сьогодні контролери не можуть здолати нелегальщину навіть у діяльності двох відомих, здається, кожному українцю «таксуючих» фірм. Останні ж не зараховують себе до класу таксі тільки на тій підставі, що на їхніх автомобілях немає відповідних фішок. Те, що такі автівки брендовані «візитівками» фірм, як новорічні ялинки, мовляв, брати до уваги не треба — то тільки реклама...

Укртрансінспекція, за словами Дмитра Ткаченка, розробляє й інші, вже осучаснені запобіжники від порушень. Насамперед ті, що стосуються діджиталізації та цифровізації процесів регулювання й контролю. А значить, позбавлення на них впливу людського фактора, зменшення корупційних ризиків і забезпечення невідворотності покарань. Зокрема, йдеться і про те, щоб у найближчому майбутньому кожен свій нерегулярний рейс іще перед виїздом перевізник обов’язково реєстрував у відомій системі «Шлях». Якщо цю вимогу проігнорує, штраф на суму 17 тисяч гривень має бути швидким і не лише умовним... А подібну до поліцейської програму єІнспектор запланували впровадити до кінця нинішнього року. Щоб працівник служби, ввівши у свій службовий гаджет номер транспортного засобу, міг одразу отримати необхідну інформацію про перевізника.

У спільного воза треба впрягатися разом

Тож намагання багатьох звинуватити працівників Укртрансінспекції у цілковитій бездіяльності та фактичному потуранні порушникам керівник її відділу в області вважає неконструктивним і несправедливим. Тим паче що зміни на краще в роботі служби помітні й за статистикою. Скажімо, на Полтавщині протягом 2019—2021 років надходження до бюджету за оформленими її працівниками штрафними санкціями (всіма, не тільки стосовно пасажирського транспорту) не перевищували п’яти з половиною мільйонів гривень. А за минулий рік загальна сума таких надходжень становила вже 22 мільйони гривень. Як то кажуть, відчуйте різницю...

— Повірте, ми не сидимо склавши руки, — підсумовує Дмитро Ткаченко. — І на відомі точки збору перевізників-нелегалів у Полтаві та області очі не закриваємо. В тому, що немало колишніх нелегалів залишили їх і перейшли на автовокзал чи інші офіційні автостанції обласного центру, немала частка нашої роботи. Та й точок таких поменшало. А коли з’являться дієвіші законодавчо-правові інструменти боротьби з тінню, її результати, переконаний, будуть набагато кращими. Водночас на автовокзал у Полтаві наші інспектори заїжджали і будуть заїжджати. Бо там досі зупиняються автобуси нерегулярних перевізників, на їхні рейси продають квитки. А це порушення, за яке ми складали протоколи та виписували штрафи. Хоча власникам автовокзалу, звісно, вигідно залучати додаткові грошові надходження й у такий спосіб. Тож, як на мене, всім причетним до організації пасажирських перевезень та контролю за ними краще перейти від взаємних звинувачень до тіснішої співпраці та спільних дій задля викорінення цього негативного явища.

Отже, прагнення змінити ситуацію на краще, здається, є в усіх зацікавлених сторін. Хоча в боротьбі з перевізниками-нелегалами, звісно, можна рухатися й своєрідним зачарованим колом. Машиною часу чи без неї. Важливо тільки при намаганні вирватися з того кола й піднятися вгору не обтяжувати себе сізіфовим каменем...

Фото автора.