Перше робоче місце отримали 27 студентів, які навчалися за гірничими та електротехнічними спеціальностями в Донецькому національному технічному університеті та Дніпропетровському національному гірничому університеті. Випускники здобували фах за індивідуальною програмою та проходили практику на підприємствах компанії ДТЕК, яка виплачувала свою стипендію майбутнім гірникам та електрикам. Професії, пов’язані із реальним виробництвом, не настільки популярні у молоді, як, приміром, економічні чи комп’ютерні. Тому ВНЗ і роботодавці придумують, як зацікавити майбутніх фахівців.
Віктор Ващенко закінчив Дніпропетровський національний гірничий університет і вже працює в шахтоуправлінні «Червонопартизанське». До Донецька приїхав, аби поділитися досвідом зі студентами — також майбутніми гірниками. «Не згоден, коли кажуть, що в шахтарській справі потрібна лише груба сила, а не мізки. Гірник повинен думати самостійно, відповідати за себе і за людей. Так, виробництво складне й небезпечне. Налагодити взаємостосунки з людьми в таких умовах — велика праця. Може, тому і трапляється травматизм, що недовчилися?»
Завідувач гірничих робіт шахтоуправління «Першотравенське» («Павлоградвугілля») Олег Галімов каже, що сьогодні на підприємстві — черга із бажаючих працювати: «Тому що нова техніка і гарні показники. Щопонеділка по тридцять осіб просяться на роботу!» «За всю молодь сказати не можу, але багато хто розуміє, що, приміром, виробництво електроенергії буде затребуване завжди», — вважає майбутній інженер-електрик Арсеній Абрамов із Донецького національного технічного університету.
За словами завідувача кафедри підземної розробки гірничого університету Володимира Бондаренка, цього року бюджетних місць на гірничі спеціальності виділили на 20 більше, торік — на 100. Вдалося заповнити всі. Майбутні гірники можуть поглиблено вивчати англійську, комп’ютерні науки чи менеджмент. Серед нових вимог, каже професор, — підвищення рівня педагогічної майстерності викладачів.
Молоді спеціалісти, які вже працюють у компанії, ділилися досвідом і зазначали: одна з найголовніших проблем на початковому етапі — брак уміння спілкуватися з людьми і налагоджувати стосунки в колективі. «Моя бабуся колись питала: «Синку, ти на кого вчишся: на начальника чи на інженера?» — сміється проректор із навчальної роботи ДонНТУ Олександр Лєвшов. — Люди, які обдаровані талантом спілкуватися, організовувати, рано чи пізно висуваються в керівники. А є такі, яким цікаво вовтузитися з технікою, і щоб їх не чіпали».
Співрозмовник вважає, що існує мода на певні професії. Наприклад, у зазначеному виші найвищий конкурс цього року був на комп’ютерні та економічні спеціальності. Тоді як на деякі спеціальності, і серед них — розробка корисних копалин, — не змогли набрати студентів навіть на виділену кількість бюджетних місць. «Не секрет, що на такі факультети ідуть ті, в кого бали із зовнішнього незалежного оцінювання нижчі. Механіка та металургія — на ці спеціальності спостерігаємо найбільший відплив абітурієнтів. На гірничу справу — трохи менше. Кадрова політика, яку проводять великі компанії, потроху виправляє ситуацію», — каже О. Лєвшов. Отже, бізнес вихоплює кращих із випускників, а от державним шахтам отримати грамотних фахівців проблематично.
Донецька область.
