або Як прес-служба МОН зірвала редакційне завдання
Мені байдуже, хто три роки бездарно керує кампанією за звільнення міністра Табачника. Байдуже, бо то політичні ігри, не більше. На караван кидаються, а він іде. Скинути з престолу короля, якого робить почет, може, звичайно, той, хто «короліший», хто садив у трон. А може й почет, тобто його оточення... Оточення, що з шкіри пнеться, аби йому догодити і часто перегинають палицю, дивуючи своїм непрофесіоналізмом, необов’язковістю та неповагою.
Не знаю, кому вклонитися за те, що в міністерствах, відомствах, закладах і підприємствах створив буферну групу у вигляді прес-служб, прес-секретарів, помічників з питань взаємодії із ЗМІ тощо. З появою цих посередників між високопоставленими клерками і журналістами про взаємодію і творчу співпрацю говорити не доводиться, тому отримати будь-яку інформацію стало вельми проблематично. Усі начальники люб’язно відфутболюють допитливих до прес-служб, а ті навіть кількох цифр не назвуть без попереднього допиту і редакційного запиту. Здавалося б, не важко піднятися зі стільця, сходити до працівників певної служби міністерства і взяти дані, які просять журналісти. Ні, у них так не робиться. Напишіть навіщо і яка інформація потрібна, листа надішліть на бланку, з підписом. Закон передбачає запит по телефону чи безпосередньо при особистій зустрічі з клерком. Йому начхати на закон — давай письмові запитання.
Такі дані напередодні Дня останнього дзвоника в школах (скільки випускників 9, 11 класів закінчують ЗОШ, скільки з них мають намір продовжити навчання в училищах та ВНЗ тощо) редакція попросила надати керівника прес-служби МОН за чотири дні до публікації. Вочевидь, ми поставили нереальні завдання, бо відповідь від дуже зайнятої начальниці ми отримали на п’ятий день. Отже, поінформувати читача вчасно не змогли. Робимо це сьогодні.
Міністр, як відомо, дуже зайнята людина. Чи знає він про ефективність роботи деяких підлеглих? Чи упевнений, що всі вони йому, державній людині, завжди сумлінно підставляють сильне плече, а не підніжку.
Не компрометують своєю нерозторопністю та низькою дисципліною? Що окремо взяті представники почету можуть міністра «зробити?». Не використовуючи політичних інтриг і організованих протестних акцій на кшталт Коаліція «Анти-Табачник» (КАТ).
Як гадаєте, читачу, отримає редакція відповіді на ці запитання, чи треба буде надсилати офіційний запит в буферну зону МОН, тобто його доблесній прес-службі?
ДовІдково
У 2012—2013 навчальному році 9 клас закінчує майже 409,1 тисячі учнів, а 11 клас — майже 279 тисяч. Скільки з них має намір навчатися далі — міністерству невідомо. Бо такої статистики немає (хоча кожен класний керівник знає це).
