Переважна більшість вищих професійних училищ (ВПУ) Вінниччини навчають учнів на застарілій матеріально-технічній базі. На її оновлення потрібні грошові позички, однак отримання банківських кредитів стримує чинна нормативна база.
— Усі професійні училища, крім навчання, займаються виробництвом, але не мають державних квот, скажімо, на реалізацію сільськогосподарської продукції, тому продавати її змушені за безцінь, — каже начальник відділу профтехосвіти департаменту освіти і науки облдержадміністрації Анжела Даценко. — Навчальні заклади потребують банківських позичок на розвиток, а головне — оновлення виробничої бази. Кредити їм не дають, бо нормативними документами заборонено передавати у заставу приміщення або майно чи техніку. Держава також не фінансує належним чином. Виходить замкнене коло, кожне ПТУ виходить з нього як уміє.
За словами співрозмовниці, це аж ніяк не всі проблеми, до яких привертають увагу директори училищ. Щоб їх утримувати на плаву, керівники змушені не тільки виявляти кмітливість, а й подекуди ризикувати... Здебільшого завдяки їхнім старанням в аграрній області не закрито жодне з 14 училищ сільськогосподарського профілю. Загалом у регіоні понад 30 закладів ПТО, в яких навчаються приблизно 18 тисяч учнів. Вісім училищ мають міжнародні угоди із зарубіжними профільними навчальними закладами. Козятинське міжрегіональне ВПУ залізничного транспорту сертифікувало 12 спеціальностей за міжнародними стандартами. Це дає можливість його випускникам працювати у компаніях за кордоном, де визнають дипломи цього закладу. До речі, він найбільший у регіоні (1800 учнів).
Обід за розпорядком, навіть у вихідні
Десять гривень на день коштує триразове повноцінне харчування для учнів державного навчального закладу «Центр професійно-технічної освіти №1 Вінниці». Його директор заслужений працівник освіти України Тадеуш Тишковський знайомство з училищем розпочав з... їдальні.
— Навчання навчанням, а учні повинні бути ситі, а, значить, здорові, — каже співрозмовник.
У жодному іншому обласному навчальному закладі не організовано триразове харчування для учнів. У згаданому Центрі профтехосвіти №1 їдальня працює навіть у вихідні. Кухарям допомагають учні, які набувають відповідної спеціальності. Здешевити вартість харчів вдається завдяки заготівлі власної продукції, яка зберігається в овочесховищі. На основі договорів з господарствами учні допомагають збирати врожай, а ті розраховуються продукцією.
Директор уточнює, що діти-сироти харчуються безплатно, є знижка в оплаті і для напівсиріт. Та й інші учні можуть також замовляти страви, не сплачуючи за них готівкою. «Ми запровадили гнучку систему розрахунків, — каже керівник закладу. — Більшість наших учнів з сільської місцевості. На городах у них росте все те, без чого не звариш борщ, суп чи кашу. Вирощеним на присадибних ділянках розраховуються з їдальнею». На кухні училища є те, що директор називає «родзинкою» — в одній з кімнат майже половину площі займає грубка, на якій за потреби готують смачні домашні страви.
Хотіли як краще, а вийшло...
Центр професійно-технічної освіти №1 серед семи закладів, що фінансуються державою. Освітянське відомство тим самим нібито віддало перевагу кращим закладам ПТО. А насправді...
— Хотіли, як краще, — каже Тадеуш Тишковський, — але вийшло, що нас профінансовано гірше від тих, що залишилися на місцевому бюджеті. Наприклад, торік на оплату за тепло нам виділили десять відсотків коштів від потреби. На електроенергію — 22, водопостачання — 35 відсотків. Про який розвиток може йтися? Дедалі гучніше говорять про проблеми ПТО, ніж щось роблять для їх розв’язання. Скажімо, нашому училищу вкрай потрібні кошти на заміну старого обладнання. У майстернях і цехах налічується понад двісті верстатів, з них — жодного нового! На мою думку, один з найреальніших шляхів виходу із ситуації — придбання нового обладнання у кредит, який можна було б отримати під гарантію держави. А розрахуватися з банками, реалізуючи продукцію, яку виготовляємо — не проблема.
Для хлібороба і... художника
Понад двадцять видів продукції виробляють в цехах і майстернях училища. Навіть у найскладніші роки вмілий господарник і досвідчений педагог Тадеуш Тишковський не дозволяв сісти на мілину саме завдяки виробництву.
— Дуже важливо, що ми зберегли кістяк колективу, досвідчених майстрів, педагогів, прийшли молоді викладачі — колишні випускники, — каже директор. — Ми переобладнали 5-поверховий гуртожиток під будинок і надали колегам квартири. Те саме зробили в одному крилі 9-поверхового.
Нині у колективі 150 викладачів і майстрів. Усі забезпечені житлом. Якщо в людини є дах над головою, вона менше обтяжена проблемами, а отже, більше віддається роботі, — зауважує співрозмовник.
Директор задоволений тим, що у нього дружний, ініціативний колектив. Разом з учнями майстри виробничого навчання, викладачі пропонують нові зразки продукції. Деталі для сільськогосподарської техніки, побутові вироби, різноманітний слюсарний інструмент — усе це виготовляється умілими руками наставників і вихованців. Навіть верстат зробили власними силами.
На стенді зразків продукції увагу привернув незвичний виріб.
— Це інструмент для художників, — пояснив завідувач майстерні Леонід Кришталь. — Його використовують для нанесення фарб на полотно. Таку дрібницю ніхто не виробляє.
...Вінницький Центр профтехосвіти №1 — єдиний в регіоні навчальний заклад, де випускають верстатників. «Багато ПТУ орієнтуються на «модні» спеціальності, — зазначає Тадеуш Тишковський. — Ми, як і раніше, готуємо токарів, слюсарів, фрезерувальників. Навчаються у нас і майбутні будівельники, столярі. Є спеціальність кухаря-кондитера. Серед нових — спеціальність ювеліра. Настане час, і представників робітничих професій цінуватимуть, як раніше. Щоб випускники мали гарантоване місце роботи, училище готує їх за договорами з базовими підприємствами.
Трудова книжка — найкраще резюме
— Випускникам нашого центру не потрібна характеристика чи резюме, — продовжує директор Тадеуш Тишковський. — Ми запровадили так звану «Трудову книжку учня». Кожен запис в ній скріплений печаткою і підписом директора. Це наше ноу-хау. Якщо наш випускник потрапляє в іншу область, а буває, їдуть і в сусідню Росію, йому не потрібно витрачати час для того, щоб отримати поштою характеристику. У книжці учня всі записи робляться упродовж навчання. Записуються дані про сумлінність у навчанні, про громадську роботу, участь у конкурсах професійної майстерності, здобутки у спорті чи художній самодіяльності тощо...
...Чотири аграрні училища Вінниччини — Гущинецьке, Заболотнянське, Погребищенське і Тульчинське понад десять років співпрацюють з одним із аграрних коледжів Франції.
Один з фахівців відділу профтехосвіти департаменту освіти і науки облдержадміністрації розповів мені про цікавий випадок.
Гості з Франції прибули в черговий раз в Україну і поїхали на поле одного з наших господарств, де сіяли озимі. Вони почали заміряти глибину і відстань залягання насіння. Після цього один з французів на калькуляторі перемножив цифри і емоційно через перекладача пояснив, що на цьому полі можна очікувати урожай пшениці не більш як 50 центнерів з гектара. «Це мало!» — в один голос сказали гості. У Франції, як з’ясувалося, на гірших землях збирають більше...
Вінницька область.
Фото автора.
Авторитетно
— Процес підготовки фахівців робітничих професій в державі не контрольований і не узгоджений з роботодавцями. Не дивно, що у нас значно більше фахівців з вищою освітою.
Тадеуш Тишковський, заслужений працівник освіти України.
Дослівно
— Директор Погребищенського училища Сергій Огородник, щоб взяти кредит для придбання сучасної техніки, оформив під заставу власний будинок, — каже Анжела Даценко. — Добре, що кредит уже повернули. Але чому керівник має ризикувати своїм майном, а держава не знаходить можливості допомогти закладу?
Першокурсник Вадим Видавський (праворуч) під керівництвом майстра виробничого навчання Ігоря Балецького на фрезерувальному верстаті виготовляє різальну частину до плуга.
Завідувач слюсарної майстерні Леонід Кришталь (ліворуч) і Тадеуш Тишковський демонструють частину із 20 видів виробів, які виготовляють у центрі ПТО-1.
