Цими днями Україна вшановує пам’ять видатного українського композитора і поета, одного із основоположників української естрадної музики буковинця Володимира Івасюка. 

Він є автором 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до двох спектаклів. Його «Червону руту», «Водограй», «Я піду в далекі гори» співали не тільки в Україні, а й по всьому Радянському Союзі. Був професійним медиком та скрипалем. Володимир Івасюк трагічно загинув, проживши всього 30 років — його знайшли повішеним у Брюховицькому лісі, під Львовом. Під деревом валялася порожня сумка, з якої зникли музичні партитури. На руці покійного залишився годинник, у кишені лежали дрібні гроші. Слідчі органи оголосили офіційну версію, в яку ніхто не вірить, — самогубство. Загадкові обставини смерті композитора ще й досі не з’ясовані.
Скорботу від непоправної втрати не виміряти словами. Але з нами залишились його пісні, своїм талантом він зробив їх вічно сучасними. Нагадаємо, що в 1989 році «Червона рута» стала назвою однойменного фестивалю. У 1994 році Леонід Кравчук підписав указ про присудження Володимиру Івасюку Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. 4 березня 1999 року в Чернівцях відкрився Меморіальний музей Володимира Івасюка. 18 липня 2001 року на V ювілейній церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» Володимир Івасюк був відзначений у номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття».