«Боротьба» з МАФами: з точністю до навпаки

Днями почув скаргу одного з... керівників міста: «Наприкінці 2009 року в Києві налічувалося до 11,5 тис. МАФів, а нині їх — понад 20 тисяч». І це — попри декларацію заборон та іншої боротьби з кіосками.

До речі, Київрада оголосила мораторій з 1 квітня 2010 року на встановлення нових МАФів. Однак за цей час їх кількість збільшилася в 1,5—2 рази. Особливо після створення у вересні минулого року оперативного штабу КМДА з боротьби з МАФами на чолі з Анатолієм Голубченком. Але хто скаже їх точну кількість? Ніхто, бо кіоски — це тіньовий і кримінальний бізнес, реальні обороти якого приховані від держави. А хто приховує? Не секрет: ті, хто тримає крамнички, читай, чиновники від влади, правоохоронних органів та інші наближені до годівнички. А газета, порушуючи ці проблеми, вимагає від них боротьби самих із собою та зі своїми доходами?

Уважно стежу за спробами редакції чогось домогтися в цій вочевидь програшній справі — принаймні поки що програшній. Бо справді, що за проблема — виконувати рішення Київради про мораторій на установлення МАФів, кількість яких, незважаючи на це, дедалі збільшується? Адже для цього є зовсім конкретні державні органи, які з обов’язку служби мають це робити: МВС, прокуратура, інші компетентні структури. Але вони їх не виконують, не припиняють діяльності нелегальних торговців. Виходить, що вони «кришують» їх, нехтуючи закон, навіть не намагаючись це приховувати. У підсумку бюджети одержують від кіосків дріб’язок або взагалі нічого не одержують. Невже контролюючі органи цього не помічають?

Зазвичай, кияни, кажучи про нелегальні кіоски, найбільше обурені незручностями й антисанітарією, які ті створюють. Але проблема значно складніша. Нелегальні МАФи — це справжня чорна діра держави. Тому що породжує кримінальне  середовище проживання для людей найбідніших і деградованих — згадайте, скільки «генделиків» з підробленою горілкою нас оточує? Не секрет, що нелегальні кіоски використовуються також для продажу наркотиків.

МАФи — це ще й   мережа для збуту незаконної контрафактної продукції, несумлінна конкуренція для торговельних мереж, які є великими платниками податків. Про розміри «відмивання» і легалізації через МАФи оборотів чорного фінансового ринку, як і про корупцію, годі казати. Хіба це — не предмет першочергової уваги всіх правоохоронних і контролюючих органів? Предмет, як, утім, і головне джерело нелегального фінансування чиновників усіх рангів у цих структурах...

Після прочитання матеріалів про МАФи в «Голосі України», особливо останніх статей, я дійшов висновку, що саме час сказати нашому місту: «Прощавай, прекрасний прадавній Київ! На зміну тобі прийшов брудний, убогий, з повсюдним сміттям, антисанітарією і злиденністю базар. Базар жадібних вузьколобих сліпців під керуванням жадібних можновладних бандитів».

Читаю публікації в «Голосі України» про нелегальні кіоски та про безрезультатну боротьбу з ними влади і мене чомусь це не дивує. Хіба в нас не завжди так: з чим починаємо боротися — чекай результатів «боротьби» з точністю до навпаки. Але ж у киян є дуже простий вихід: не купуйте нічого в МАФах і вони самі вимруть.

Вивчила список «легальних» кіосків у Оболонському районі біля метро «Мінська». Більшість їх установлено в період дії мораторію, впритул до виходів метро і на зеленій зоні (напроти будинку №28 по Оболонському проспекту), де п’ять років тому висаджено каштанову алею. Результат: площа, на якій ще недавно проводилися всі районні заходи, стала брудним смітником і стихійним ринком, залишилися кілька каштанів та ями від тих, які викопали для встановлення нових кіосків. Скарги подаємо регулярно й отримуємо відписки, що все законно.