Коли у Запоріжжі майже миттєво зійшов останній сніг, з’ясувалося, що багато вулиць міста (й зовсім не другорядних, із напруженим рухом громадського транспорту) нагадують, скоріше, трасу для гонок на виживання, ніж дорогу з асфальтовим покриттям. То вилазить боком дуже популярний у Запоріжжі ямковий ремонт проїжджої частини.

Бюджет і поліпшення, і стабільності

А, власне, куди від нього, саме від такого ремонту, сьогодні подітися? Адже на щось істотніше і капітальніше завжди немає коштів. І це, загалом, правда. Хоча, здавалося б, у бюджеті міста чималі гроші закладені (його дохідна частина — понад 2,8 млрд. гривень), але їх чомусь катастрофічно бракує на найнеобхідніше, в тому числі й дороги.

До речі, — про запорізький бюджет. Його ухвалили ще 24 грудня. На відміну від Києва, де для прийняття «поганенького», як заявили, міського бюджету знадобилося майже два зайві місяці протистояння і сім автобусів з «Беркутом», у Запоріжжі все значно спокійніше. Коли тут і пікетують міськраду, то найчастіше проти Міжнародного валютного фонду (бо актуальніших проблем не бачать), а коли голосують, то майже повним «одобрямсом». Хоча з бюджетом цього наче не вийшло — опозиція (вона в міськраді має суто символічне представництво) демонстративно не голосувала. Всі інші (76 голосів), після імітації якихось дебатів, проголосували «за».

Хоча спасибі й за дебати, бо могли б, як зазвичай, проголосувати «пакетом». Тим часом аргументи фракції «Батьківщина» проти запропонованого бюджету цього разу були дуже переконливими. Річ у тім, що останній передбачає зростання у 2013 році зарплат у місті аж на 22 відсотки (2012 року цей показник, за даними опозиції, становив лише 7 відсотків). «Де ми візьмемо ці гроші, коли заводи зупиняються, а кількість працюючих — скорочується?» — спитав колишній лідер фракції «Батьківщина» у міській раді Віктор Острянський. Голова комісії міськради з питань соціального та економічного розвитку, бюджету та фінансів Віктор Великий на те відповів, що нас, мовляв, очікує поліпшення і стабільність. І при цьому, віддамо йому належне, й не посміхнувся.

У справу змушений був втрутитися міський голова Олександр Сін: «Я вже неодноразово говорив, що не підтримую ту паніку, яка зчинилася по всій країні з приводу бюджету 2013 року... Так, у нас є ризики із завищення дохідної частини, але також є гарантії по середньотермінових запозиченнях, які надійдуть у разі неперевиконання дохідної частини бюджету. І це не наша проблема, це проблема розбалансованості держбюджету. Наслідками існування прихованого дефіциту держбюджету є ті самі непроплати казначейства, які ми зараз спостерігаємо... Одне слово, підстав не ухвалювати бюджет у нас немає, бо ми знаємо, як з ним жити»...

У свою чергу, Віктор Великий наголосив, що, на відміну від попереднього року, бюджет Запоріжжя-2013 передбачає повну гарантію заробітної плати працівникам бюджетної галузі. Додамо, що в кошторисі міста 2012 року було закладено всього 11 зарплат замість дванадцяти. 

Хто кого фінансує?

Власне, коли й справді розглядати бюджет цього року, то можна погодитися і з міським головою, і з головою бюджетної комісії, і з заступником міського голови, директором департаменту фінансової та бюджетної політики міської ради Валентиною Малиш. 

Запоріжжя в цьому плані традиційно максимально обібране місто. Як ми зазначали вище, у 2012 році не вистачало грошей навіть на 12 зарплат працівникам бюджетної галузі, однак 120 мільйонів з бюджету міста таки було вилучено. Цього року сума вилучень становила вже 200 мільйонів! Тобто маємо 65% зростання...

Саме навколо цього питання опозиція і намагалася повести розмову. Однак робила це якось нерішуче, і «заколот на кораблі» було  придушено. І ось чому! Добре збережена в Запоріжжі українська радянська номенклатура вишуканістю політичних чи то пропагандистських ідей не вирізняється. Тому поряд із «загрозою» НАТО, «язиком» і «славянскім едінством», ще й постійно тицяє пальцем у бік областей Західної України зі словами: «Ми їх годуємо!». І так добрих 20 років поспіль...

Аж тут з’явилися дані «Лабораторії законодавчих ініціатив», отримані в результаті аналізу інформації Державної казначейської служби у 2010—2011 роках. За ними, наприклад, на 8,4 млрд. гривень дотацій, отриманих у 2011 році Донецькою областю (27% від всієї суми сплачених держбюджетом дотацій), Запорізька область отримала аж 62,8 млн. гривень (0,2%). Через те остання виборча кампанія на Запоріжжі мала основним своїм гаслом чи то вимогу, чи то обіцянку «бюджетної справедливості».

Не інакше, як з огляду на реалізацію програми вже згаданої «бюджетної справедливості» Запорізький міський голова в інтерв’ю одній із місцевих газет, зокрема, заявив: «Для цього нам потрібно посилити свої позиції в Києві. Це можна зробити, коли Партія регіонів набере в Запоріжжі більшість голосів, а її кандидати стануть народними депутатами України. Тоді ми отримаємо потужне лобі у Верховній Раді, забезпечимо наше представництво в кожному парламентському комітеті і таким чином захищатимемо інтереси міста. Що, до речі, успішно роблять наші сусіди — Донецьк, Луганськ, Харків і Дніпропетровськ».

Мабуть, саме з таких міркувань місто було обвішане бігбордами з портретом міського голови і закликом: «Голосуючи за Партію регіонів, ви голосуєте за розвиток Запоріжжя!». 

Щоправда, сталося це десь за десять днів до виборів, коли О. Сін спеціально заради того взяв відпустку, щоб вже легально агітувати за партію, міську організацію якої він віднедавна очолює. До того (перед виборами жовтня 2010 року) він з таким само успіхом керував міською організацією «Батьківщини». 

Обмануті сподівання

Аж тут з’ясувалося, що якось і не пахне «бюджетною справедливістю». І не тільки в плані рекордних вилучень з міського бюджету, ілюзорних контрольних цифр зростання зарплат тощо. Головне, що економіка Запоріжжя послідовно і наполегливо йде на дно. І не тільки «завдяки» вбивчій для металургії хронічній світовій кризі (яка для нас ніколи не закінчувалася), а передусім через рукотворні перешкоди роботі ще нещодавно цілком успішних запорізьких підприємств (ми про них, зокрема, про Запорізький завод феросплавів, не раз писали). І всі численні обіцянки розв’язати проблеми закінчуються нічим. Навіть, зауважимо, в разі ухвалення спеціальних урядових постанов, які найнахабнішим чином саботують уже четвертий місяць.

І тут керівники і області, й, особливо, міста Запоріжжя стали справжніми заручниками ситуації. Адже якось протестувати, щось публічно вимагати в Києві не дозволяє партійна дисципліна (а О. Сіну — ще й «спалені мости»). А працювати нормально не дає тотальна відсутність грошей. Як повідомив «Голосу України» голова бюджетної комісії Віктор Великий, головним успіхом бюджету-2013 поки що є те, що після Різдва пройшли перші проплати через Держказначейство. На тому всі коментарі бюджету з його боку фактично й закінчилися. Бо, на відміну від інших міст України і навіть області (зокрема, — Бердянська), у Запоріжжі є великою таємницею всім відоме фактичне блокування Держказначейством рахунків органів місцевого самоврядування. Хоча заради справедливості зауважимо, що про нього, наприклад, О. Сін все-таки кількома словами висловився. Однак жодної конкретики!

Тепер усі сподівання на те, що згадані гроші вдасться «визволити» десь у березні—квітні. Саме тоді Запоріжжя і відвідає хоч якась (можливо, що й бюджетна) справедливість. Хоча дедалі менше навіть фанатів згаданого передвиборчого гасла вірять у його реалізацію.

Одне слово, на батьківщині Дніпрогесу починають брати на озброєння гасло  одеситів зразка 1930-х років «За що боролись...». І справді — за що?

 

Запоріжжя.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

ЦИФРА

Офіційно суму заблокованих казначейством грошей ніхто в Запоріжжі не назвав, а неофіційно вона становила щонайменше 140 мільйонів (із них 120 млн. із так званого спецфонду — штрафи і оренда землі та майна).

Факт

Бюджет Запоріжжя справді соціальний, вже хоча б тому, що 85 відсотків міських грошей виділяють на освіту, охорону здоров’я та культуру, тобто в основному на забезпечення зарплат у цих галузях. Однак це не доблесть, а біда нашого місцевого квазісамоврядування, податкова база якого звужена поза всякими межами, а так званих делегованих повноважень існує стільки, що ними хоч греблю гати.