Шлюборозлучний процес

 

 

 

До місцевого суду Древо-Древлянського царства надійшло якось два незвичайні прохання: одне -- від сірника на ім'я Сірничок, друге -- від сірникової коробки на ім'я Коробочечка. Обидва прохання про  одне -- про їхнє розлучення.

 

Суть заявлених прохань теж була однакова -- кожен звинувачував іншого в нездатності до взаємності, до взаємного запалювання: Сірничок звинувачував Коробочечку в тому, що вона стерлася* і тому ковзає він по ній без будь-якого необхідного тертя, щоб запалитися; Коробочечка звинувачувала Сірничка в тому, що він якийсь гумовий, зроблений з якоїсь гуми й тому не треться, а одразу гнеться, від чого немає ніякого тертя -- тільки ковзання, тож яке може бути запалювання?! Не кажучи вже про загоряння. А їй, Коробочечці, хочеться, щоб над нею загорялося й горіло, і теж гріло, і навіть розтоплювало... Звичайно, не протягом всієї доби, але хоча б її частини. Крім того, стверджувала Коробочечка, мало того, що Сірничок гумовий, так він ще й без фосфору, з однією тільки сіркою! Тому причин незапалювання не одна, а дві одразу -- фізична й хімічна!

 

Обидва прохання надійшли до суду в один день, але оскільки прохання від позивача Сірничка прийшло з ранковою поштою, а прохання від позивачки Коробочечки -- з вечірньою, суд вирішив розглядає їх у тій само послідовності, хоча й об'єднав в одну справу. Тож, коли настав день судового розгляду, до слухання представили першим прохання Сірничка.

 

Що ви можете надати суду на підтвердження вашого прохання?  -- запитав суддя в позивача Сірничка.

 

-- А що я можу, ваша честь, сказати на підтвердження ще, крім того, що не хотілося б тут говорити? Мало того, що відповідачка жадає від мене щоночі запалювання, то й ранком, коли потрібно йти на роботу, а не  займатися якимсь заняттям, те саме в обідню перерву, оскільки, на нещастя, наш будинок поряд із роботою, те  саме й після повернення з роботи: замість того, щоб поставити вечерю на стіл (вона ж обід і сніданок), вона лежить у постелі й із тими само вимогами -- гріти і гріти... Щоб їй згоріти! Тому весь зігнувся й тому уклінно прошу суд позбавити кожного від кожного іншого. Хотіти, звичайно, можна і навіть потрібно, але треба ж і міру хотінню знати! Міру можливого.

 

-- Ви праві, -- сказав суддя. -- А тепер заслухаємо відповідачку. -- Що можете ви сказати на спростування сказаного позивачем, який стверджує, що ви постійно чогось хочете, щоб над вами щось постійно горіло і гріло, світило...

 

-- А що можу я сказати, ваша честь, -- відповіла Коробочечка, -- якщо я й зараз хочу?!

 

-- Суд іде на нараду... -- сказав суддя. -- А, втім, про що радитися, якщо й так усім все ясно?!

 

Відтепер Коробочечка не торохтить одним негідним сірником, а мовчить вона по вінця повна іншими, їй гідними. Які запалюються один за одним, і навіть декілька одразу.

 

* Є прецедент такої стертості: готуючись до знімання кінофільму піввікової давнини "Свято святого Йоргена", режисер шукав на роль Євы акторку без пупа (тому що Єва була без пупа! Так само -- Венера), що належало знати багатьом, хто про них писав).

 

На диво, така акторка найшлася. На запитання режисера: "А де пуп?", акторка відповіла: "Стерся!".