Про муки 60-річної Людмили Омелянівни, жительки Бучі Київської області, «Голос України» писав у матеріалі «Бігають, але з порожніми руками», опублікованому в нашій газеті тиждень тому, 19 січня 2013 року. На жаль, відтоді ситуація мало змінилася.
Хвора жінка з діагнозом саркома четвертої стадії (рак кістки), яка вже півроку не піднімається з ліжка й зазнає нестерпного болю, залишається заручницею реформи «Швидкої допомоги». Нагадаємо цю історію. До 1 січня 2013 року до пацієнтки додому приїжджала «швидка» і робила ін’єкції морфіну. У зв’язку з реформою екстреної медичної допомоги відтепер це вже не в компетенції «швидкої». Людмилу Омелянівну перевели на обслуговування до місцевої поліклініки. Тепер знеболювальні ін’єкції їй повинна приїжджати робити бригада невідкладної допомоги. Це в ідеалі. Насправді її перевели на трамадол. Після морфіну, в такому стані — слабо діючий препарат. За словами її подруги Світлани Миколаївни, жінка тримається щосили, але коли ліки перестають діяти — виє від болю.
— Їй на початку тижня привозили по п’ять ампул трамадолу на добу. Люда сама робить собі уколи. Але цієї кількості мало. Вона береже знеболювальне — терпить до останнього. У середині тижня її відвідав онколог. Подивився. Сказав: кріпіться. Порадив підібрати ще знеболювальне, яке допомагає, — розповідає ситуацію Світлана Миколаївна. — А в п’ятницю «невідкладна» приїхала навіть не ввечері, а в обід — привезли запас ампул на вихідні. До того ж дали ще трамадол у таблетках. Про морфін поки що не йдеться — без ліцензії, яка дає змогу працювати з наркотичними препаратами, його не буде. Уже закінчується місяць, а цієї ліцензії в місцевої невідкладної допомоги досі немає. І коли буде, ніхто не може сказати. Вони (медпрацівники), коли бачать Людмилу Омелянівну, дивуються, що вона ще жива в такому стані...
Редакція відправила офіційний запит з цього конкретного випадку до МОЗ і Київської обласної державної адміністрації. Зважаючи на все, про муки Людмили Омелянівни там відомо. І, напевно, в такому становищі опинилася не лише вона. Люди кричать від болю. Але чиновники від медицини їх не чують або роблять вигляд, що не чують. І все це проходить поки що безкарно.
