Сторінки періодичних видань переповнені інформацією для абітурієнтів. А як живеться майбутнім вступникам? Повірте, нелегко.
Уроки. Вони тримають за робочим столом по 14 годин на день. Ти вчиш, вчиш і ще раз вчиш формулу з фізики. Повторюєш її десять, двадцять разів перед контрольною. І нікого не цікавить, що ти не збираєшся на фізмат, що логарифми чи алгоритми не допоможуть написати ЗНО з української і не додадуть знань про події 1917 року. «Вам потрібен атестат!» — уві сні дзвінко вигукують учителі. А як на мене, нам треба кращу систему освіти! Щодня по 7—8 уроків. Підраховую кількість предметів — 19! І з усіх — домашні завдання. Якщо готувати кожен урок бодай по 20 хвилин (що вже малоймовірно), то знадобиться мінімум три години. І це після занять з 8-ї ранку до 16-ї!
ЗНО. До нього однозначно готуватися треба. Тут на допомогу приходять підготовчі курси при ВНЗ (сільські діти відпочивають) та репетитори. Батьки вимагають встигати всюди. Добре, що хоч на швидкий курс з ядерної технології Японії не записали.
Будні. Приходжу о 19-й додому після курсів. Тіло вимагає відпочинку після набридлого маршруту «дім—школа—курси—дім». Та де там! Мене ще чекають номери з алгебри, романтизм на тлі кровопролитних війн Наполеона та ще купа цікавої інформації, яку все одно через день забуду. Щоб добре вчитися за програмою, треба забути про концерти, прогулянки з друзями, кафе. Але ми не шукаємо легких шляхів. Будемо як О. Стаханов по 15 норм за добу видавати!
Здоров’я, зрозуміло, не додається після щоденних марафонів. Постійне навантаження на очі, спину, ноги перетворить будь-кого з веселого одинадцятикласника на блідого абітурієнта з постійним головним болем.
Я — абітурієнт-2013. Пройшовши крізь ДПА, ЗНО і мідні труби, я врешті-решт, дочекаюся кінця вельми напруженого, але цікавого навчального року. Кажуть, після вступу в університет відчуття — неймовірне. Що ж, вірю — мрії збудуться. І за давньою традицією восени лякатиму ЗНО нинішніх десятикласників.
Богдан ФЕЩАК, Юнпрес.
Київ.
