У школі села Пашківці панує на диво оптимістичний настрій. Від учителів жодних скарг. Дітям у класах тепло і комфортно. А тенісний стіл у коридорі свідчить про те, що турбота про здоров’я школярів тут не удавана.
Директор Лілія Пшенична нарадуватись не може змінами, що стались протягом останнього року. В школі облаштували внутрішній туалет, понад два мільйони гривень використано на утеплення стін і заміну вікон. Це гроші, отримані в рамках Кіотського протоколу. Раніше ніколи такої суми на ремонти не виділяли. Оновлений заклад тепер аж ніяк не нагадує старий і бідний. Не дивно, що і проблем з наповнюваністю класів тут особливо не відчувають. Трохи більше сотні дітей навчають вісімнадцять вчителів.
У недавно відкритий великий навчальний округ у сусідньому селі батьки не поспішають відправляти своїх чад. А це означає, що і своя школа, і знання, які тут дають, їх цілком влаштовують. Свого часу завдяки програмі Фонду соціальних інвестицій отримали комп’ютерний клас. З роками техніка, звісно, застаріла, а вже нинішнього року парк поповнився п’ятьма новими ПК.
Дедалі помітнішим стає процес перетікання до ЗОШ дітей із сусідньої Грибининки, де в тамтешній школі заледве набирається півтора десятка учнів. Поки що і батьки, і вчителі тримаються за свою школу. Хоча щодня автобус возить малят на гарячі сніданки у Пашківці... Цілком логічно припустити, що поїздки туди і на навчання невдовзі стануть регулярними для більшості. Важливе інше: процес злиття сільських шкіл відбувається природно і без усякого тиску. Якщо дітям тепло, зручно, комфортно в класах, хіба це не стане одним із визначальних чинників при виборі батьків? Виникає інше запитання: чому одним школам удається вирватись із тенет розрухи та бідності, а іншим ні.
Важко дати однозначну відповідь. Та її й немає. Бо хтось тримається на ентузіазмі вчителів, когось підтримує громада, комусь вдається здобути прихильність спонсорів та інвесторів. Тому й виходить, що за єдиної для всіх державної освітянської політики одні виживають, інші зачиняють двері назавжди. Однак актуальним залишається правило для всіх: хочеш бути успішним — мусиш докласти до цього зусиль. І тоді навіть невеличкий заклад не потрапить у список неперспективних.
Старокостянтинівський район
Хмельницької області.
Фото автора.
Дослівно
Начальник управління освіти і науки ОДА Віктор Очеретянко:
«Успіх навчально-виховної роботи значною мірою залежить не лише від використання в ній тих чи інших методів, а й від організаційних форм цієї роботи. Навчальний процес передбачає тісну взаємодію учителя й учня, результатом якого повинні бути міцні знання дітей. Поряд з таким пріоритетним напрямком повинна бути якісна освіта і здоров’я дітей. Зважаючи на це, сьогодні вкрай необхідна реорганізація мережі навчальних закладів, а особливо малокомплектних шкіл з низьким кадровим і матеріальним забезпеченням».
Після ремонту школа у Пашківцях стала окрасою села.
