Приїжджаючи з далекої Італії у село до бабусі Марії, Оксанка не натішиться. Тут все таке рідне: хата, бабуся з дідусем, подружки, велосипед, навіть стежки й квіти на подвір’ї. Ще й тато приїхав, за яким так скучила!
А там що? Загороджена парканом школа з охоронцем, автобус і квартира на п’ятому поверсі. Подружок ще не завела, тому з розваг — лише телевізор і комп’ютер. Добре, що є молодша сестричка. Христинці вже два рочки. Вона народилася в Римі. Мама та її нинішній чоловік спілкуються з малою італійською, а старша сестричка пробує вчити її української, бо перший клас закінчила в Україні і навіть після двох років у італійській школі своєї мови не забуває. Як і рідне село, бабусь із дідусями...Пані Анна, мама Оксанки (всі імена з етичних міркувань змінені) одружилася з хлопцем із сусіднього села. Народилася донечка. Малій ще не було й року, як молодичка вирушила на заробітки до Італії. Оксанку доглядала бабуся Марія. Грошей дочка не надсилала, а згодом повідомила, що розлучатиметься, бо знайшла собі іншого. То був значно старший від неї італієць. Рідний батько дитиною опікувався, хоч і мешкав окремо. Мала ж дуже горнулася до тата, а це дратувало Анну.
Прийшов час іти Оксанці до школи. Бабуся не те щоб не хотіла опікуватися внучкою, але вважала, що мала має бути зі своєю мамою. Є ж бо гіркий досвід того, як заробітчанські діти без батьківської уваги так розволочуються, що потім ніхто не може дати їм ради. Пані Марія вмовила дочку зробити візу на возз’єднання родини. Отримавши дозвіл від батька Оксанки, взяла із собою погостювати внучку. Італійський зять виявився привітним чоловіком. Його батьки раділи не лише новонародженій Христинці, а й її українській сестричці та свасі Марії.
Бабуся взялася доглядати дівчаток, Анна ж пішла на роботу. Так тривало майже три місяці. За цей час доньчине серце відтануло, і вона погодилася залишити Оксанку в себе. Оформила її до італійської школи. А що був початок навчального року, то після тестування дівчинку зарахували до другого класу. Чужа мова дається Оксанці легко. Два роки злетіли швидко, але дитина душею на Батьківщині. Спілкується з рідними через Skype. Але ж хіба через екран відчуєш усю їхню любов?.. Приїжджає в Україну на канікули, а перед початком занять бабуся чи дідусь везуть її до Риму, до нового дому. Добре, що цього вересня туди переїхала й Оксанчина подружка з села — Русланка. Її мама теж вийшла в Італії заміж, але за українського заробітчанина, і нарешті змогла забрати доцю з собою. Тепер Оксанці буде вже не так самотньо.
Івано-Франківська область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
