Зрозуміти, як сьогодні живе український учитель, намагалися вчора освітяни, зібравшись у Києві на третій Всеукраїнський форум відкритої освіти. Журналісти очікували, що йтиметься про низькі зарплати, відсутність соціального пакету, так звані класні фонди та інші традиційні негаразди вітчизняної середньої школи. Але організатори вирішили поговорити про глобальні проблеми, а саме — про реформу шкільного навчання.
Симон Соловейчик: «Бути педагогом — означає вижити з себе усе педагогічне. Тому що бути педагогом — означає бути людиною».
Ознаки хвороби сучасної школи виражаються передусім у тому, що вчитель перестав бути авторитетом для учнів. «Я запитую дітей під час відкритих уроків, чи можете ви назвати вчителя, який є для вас еталоном. Школярі називають найчастіше одне, рідко два прізвища. А скільки наставників у них викладають?» — риторично запитує ректор Академії гуманної педагогіки Василь Гуліватий.
Серед причин зневажливого ставлення учнів до своїх вихователів він називає невмотивованість учителів, особливо сільських. І справа тут не лише у мізерних зарплатах, а в тому, що дуже рідко з ними проводять тренінги, які б надихали їх на роботу з дітьми, підвищували кваліфікацію.
Ще одна проблема — критерії, за якими оцінюється робота педагогічних колективів. «Не можу навіть уявити, що було б із Сухомлинським, якби він дізнався, що його школу судять за кількістю взятих призових місць на олімпіадах», — сказав Василь Гуліватий. І закликав учителів змінювати ставлення до своїх вихованців, відноситися до них не як до обчислювальних машин, а як до Людей з великої літери, нагадавши присутнім приклад легендарного педагога Януша Корчака, який перед своїми сплячими вихованцями вибачався на колінах.
Лев Толстой: «Лише той спосіб викладання є правильним, який подобається дітям».
Водночас, на думку президента Українського педагогічного клубу Володимира Нікітіна, мало змінити вчителя. Потрібно змінити і школу. «Сьогодні ми живемо вже не у столітті знань, а у столітті технологій. Учитель втрачає авторитет через те, що несе знання, а не інформацію, яка є головною в новій епосі. Нині кожна дитина знає, що, опанувавши за кілька місяців складну комп’ютерну програму, вона може себе забезпечити високооплачуваною роботою. А шість років в університеті цього йому вже не гарантують», — пояснює вчений.
Сьогодні педагоги пропонують різні методики. Їх дуже багато. Але...
Як казав Платон, практика без теорії це все одно, що знахарство у медицині.
З освітою те саме: необхідність реформувати школу ні в кого не викликає сумнівів, існує безліч методик окремих учителів, які пропонують свої варіанти. Але єдиної теорії, як це зробити, ще ніхто не вигадав.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
