Тепер мало хто знає про аріан навіть на Білогірщині, а саме у цій частині Галицько-Волинського князівства цей релігійно-просвітницький рух набув найбільшого поширення. Єдине, що нагадує про його велич, — Тихомельська аріанська вежа. В Європі збереглось лише кілька схожих пам’яток — в Італії та Польщі. Але Тихомельська — найвеличніша.

 

У радянські часи сапери спробували підірвати її, а вежа — хоч би що. Тоді й заговорили про силу та непохитність духу аріан. Аріанство прийшло сюди разом із шляхетним родом Сенют, що володів на Волині сотнею сіл і півтора десятком містечок. Один із нащадків роду, Павло-Криштоф, довго шукав істинну віру то в протестанстві, то в католицтві.

Вибір зробив на користь останнього. У 1612 році Сенюта почав будувати величний костьол. А щоб самому ще більше укріпитись у вірі, молодий шляхтич подався до Риму.

Що там сталось, невідомо, але Павло повернувся затятим аріанином. За кілька літ Ляхівці почали називати аріанською столицею Волині. Аріанство виникло ще на зорі християнства у Римській імперії. Його проповідував олександрійський священик Арій, що стверджував: Ісус Христос не рівний Творцеві, а лише створений по волі Отця, а тому він не вічний, а є лише посередником між Богом і людьми.

Та коли почала набирати силу ідея триєдності Бога Отця, Сина і Святого Духа, церква засудила аріанський догмат, а їх самих почали переслідувати. За кілька сторіч про вчення майже забули. Та воно несподівано відродилось у середньовічній Європі. На Волині ця реформаторська течія отримала особливе розповсюдження. Тут акцент робився не стільки на церковних догматах, скільки на відродженні національної ідеї та просвітництві. В маєтках шляхтичів будувались молитовні будинки, школи, а головне — друкарні. У 1581 році неподалік Острога у селі Хорошів, що також належало Сенютам, уперше зроблено переклад Нового Завіту на розмовну українську мову. Волинські аріани намагались утвердити національну ідею, щоб відсторонитись від польського панування та католицизму. Католицькі ієрархи швидко зрозуміли небезпеку цього руху і за кілька десятиліть розпочали контрнаступ.

Аріанські просвітницькі школи, друкарні, культурні центри були знищені або закриті й забуті. А після смерті їх покровителів Сенют почали зникати і самі аріанські громади.

Така доля чекала і на ляховецьку громаду після смерті Павла Сенюти у 1639 році. До кінця того століття аріани зникли з українських земель. Ще довго, дивлячись на кургани, розкидані на Ляховецьких землях, в народі казали: «То все лежать Сенюти». Адже аріани ховали померлих на відкритій місцевості, насипаючи над могилою курган. У поховання клали металеву дощечку із написом «Знаю, кого ввіряю» і закорковану пляшку з покладеним всередину життєписом померлого.

З часом не залишилось і курганів. А Тихомельська аріанська вежа-каплиця стоїть і досі. Втім, унікальна пам’ятка — в жалюгідному стані. Мало хто впізнає в цих руїнах величну культову споруду.

 

Хмельницький.

Фото із архіву благодійного фонду.

Благодійний фонд «Закон і справедливість» збирає кошти для реставрації аріанської вежі-каплиці.