Навіть туди, де вже ні школи, ні ФАПу, ні магазину не зосталося, приходить листоноша

Успішна робота поштового зв’язку — це якість послуг. За словами директора Миколаївської дирекції Андрія Мишкіна (на знімку), листоноша — це працівник високої кваліфікації. Бо вона і психолог, і бухгалтер, і соціальний працівник, і кур’єр добрих вістей, і партнер журналістів — одне слово, дзеркало вітчизняної пошти. Щоденно поштарям доводиться виконувати великий обсяг роботи, зокрема й фізичної, через це — плинність кадрів. Жителю розвинених країн «печерний метод ручних операцій» зрозуміти важко. У Франції, приміром, листоноша заробляє за місяць 1200 євро. Професія настільки престижна, що в більшості європейських країн отримати роботу на пошті можна тільки через спеціальний конкурс.

Зізнаюся, по-доброму була здивована такими позитивними характеристиками образу скромного працівника пошти з уст новопризначеного керівника, який три місяці тому так круто змінив свою професійну долю.

Депутат Миколаївської міської ради А. Мишкін — потомствений корабел, після закінчення кораблебудівного інституту майже 20 років працював на керівних посадах суднобудівного заводу «Океан». Додатково здобув ще дві вищі освіти — економіста та фінансиста, отримавши дипломи випускника Інженерної академії та Чорноморського гуманітарного університету імені Петра Могили. Він глибоко переконаний, що такий показник, як збитковість, напряму пов’язаний з упущенням проблем регіонального спектру у стратегії діяльності підприємства.

Мережа об’єктів поштового зв’язку Миколаївської області складається із 6 центрів поштового зв’язку (ЦПЗ), 14 цехів обслуговування споживачів (ЦОС) та 328 відділень поштового зв’язку (ВПЗ). У 920 населених пунктах галузь представляють майже 2,5 тисячі працівників. Принагідно зауважу, що двадцять років тому в регіоні функціонувало майже півтисячі відділень поштового зв’язку. Згодом до системи надання послуг клієнтам декілька разів вносили поетапні зміни, один раз відбулося «глобальне реформування» структури, після якого поруч із стаціонарними відділеннями (253 — сільські і 75 — міських) в області з’явилося 34 пересувні і 3 сезонні. Незважаючи на зменшення чисельності підрозділів, пошта і нині присутня практично в кожному населеному пункті.

Власне, майже за такою само схемою побудована робота всіх обласних дирекцій «Укрпошти». Чому тоді в одних регіонах, де працюють прибутково, запроваджена «схема» спрацьовує, а в Миколаївській області — ні?

— Як новий керівник, я не хотів би перекреслювати роботу дирекції до мого приходу, — зауважує Андрій Мишкін, команді менеджерів якого належить «вирулити» ситуацію у кращий бік. — Пошта — це живий, активний організм виробництва. Миколаївська дирекція має потенціал, з яким можна ставити амбітні цілі, і ми над цим працюємо. Було упущено ринок послуг. І тепер нам по-новому треба його завойовувати, в тому числі й довіру клієнтури. Це зовсім не означає, що люди погано справляються зі своїми обов’язками. Зверніть увагу, протягом року наші працівники обробляють до 6 мільйонів листів, 271 тисячу посилок, приймають платежів на суму 178 мільйонів гривень і поштових переказів на 184 мільйони гривень, виплачують понад 200 мільйонів гривень поштових переказів тощо. Щоденно листоноші доставляють майже 110 тисяч екземплярів передплатних видань, 137 тисяч пенсій. За результатами роботи у вересні поточного року ми знову почали виплачувати премії своїм робітникам, які виконали планові завдання.

І все-таки, щоб зробити фінансовий прорив, треба запрацювати рентабельно кожному відділенню. Для цього маємо відкоригувати багато питань з урахуванням географії розташування населених пунктів; кількості обслуговуючого населення; ефективності маршрутів руху відомчого транспорту; запровадження додаткових послуг (на які виникає попит); кількості корпоративних клієнтів та інші. З урахуванням усіх проблем разом із головною дирекцією «Укрпошти» розроблено програму виходу із ситуації. Це великий напрям роботи, реалізацію якого ми вже розпочали за відчутної підтримки голови обласної державної адміністрації Миколи Круглова.

У роботі сільських і міських поштарів — велика різниця. Вона вимірюється не тільки кілометрами, а й різним фізичним навантаженням. Ту кількість кореспонденції, яку міська листоноша на місці розкладе у скриньки під’їзду одного багатоквартирного будинку, її колега ледь зможе рознести за декілька годин пішки. Але в листоноші-городянки є свої «підводні рифи»: в місті непросто прожити на скромну платню, і джерелом «поповнення» окладу в сумі 1324 гривні (зарплата працівника третього кваліфікаційного класу) може стати багатокілограмова сумка із газетами та журналами. Міські жителі більше читають, а доставка періодичних видань стимулюється гривнею. Нове керівництво вважає, що листоноші повинні мати пристойну зарплату, бо вони — годувальники. Листоноші перші, хто це відчує, якщо підприємство досягне конкретного рівня прибутків.

Крім того, за словами Андрія Мишкіна, фінансова стабільність — це ще й елементарне європейське ставлення до споживача, який хоче, щоб його любили, хоче якості та високої культури обслуговування.

— Сучасні інформаційні технології змінюють традиційне уявлення про пошту загалом, — вважає Андрій Мишкін. — Якщо раніше основні прибутки йшли від листів, бандеролей, переказів, то нині держава покладає на поштарів вирішення нового спектра тих запитів соціального спрямування, які, крім нас, людям більше ніхто не надасть.

У глибинці маршрут руху поштарки сягає 14 кілометрів. Демографічні процеси спричинили малолюдність у віддалених селах. Там, куди вона вирушає, державу представляє листоноша, бо зазвичай вже немає ні школи, ні ФАПу, ні клубу, ні магазину... І все-таки хоча б одного листа чи примірник районної газети, а ще раз на місяць пенсію хтось має сюди доставити. У населеному пункті, де стоїть декілька стареньких хат, ніколи не буде банкомата, а листоноша є і буде. Наші найбільші конкуренти — банки і «Нова пошта» закривають очі на таку категорію клієнтів. Їм не вигідно «за тридев’ять земель» від мегаполісів «завойовувати своє місце під сонцем», а УДППЗ «Укрпошта», як бачимо, свідомо йде на збитки, щоб забезпечити всім рівні можливості.

Листоноша не лише приносить сюди пошту, а ще й об’їжджає хати пенсіонерів, щоб зібрати замовлення, що кому наступного разу привезти. А це гречка, крупи, пральний порошок, печиво, чай, канцелярське приладдя, картки поповнення рахунків мобільних операторів... Така торгівля для нашого підприємства, яке працює на госпрозрахунку, не є джерелом доходів, але ми не можемо кинути напризволяще людей. Команда менеджерів нині працює над підвищенням ефективності стратегії виробництва загалом. Спеціалісти вивчають і прораховують можливість переведення частини операцій на автоматизований режим, щоб шляхом дохідніших послуг перекрити збиткові, щоб у поштовому відділенні в місті можна було придбати залізничні квитки через Інтернет, оформити кредит, застрахувати автомобіль та отримати інші послуги.

— Я переконаний, що на це не потрібно багато часу. Так, 9 жовтня цього року в Києві відбувся ІV Всеукраїнський форум працівників УДППЗ «Укрпошта», на якому генеральний директор Оксана Плотнікова представила велику перспективну програму розвитку Українського державного підприємства на п’ять років. Стратегія реалізації цього документа націлена і на розвиток сільських відділень, шляхом модернізації всіх виробничих підрозділів, ІТ-технологій, автоматизації робочих місць, ремонту приміщень для створення сучасних умов праці поштовиків, зростання заробітної платні тощо.

— Скорочення не буде, а кадрова ротація — так! Це стосується і людей, і виробничих процесів, — ділиться керівник. — Зокрема, зазнають змін маршрути доставки періодичних видань з тим, щоб прискорити шлях газети до свого читача. Ми ставимо перед собою завдання, щоб навіть у найвіддаленішому населеному пункті, як у столиці, читач у день випуску своєї газети її ж і отримував.

— Для нас це період підвищеної активності. Буваючи на виробничих нарадах у районах, я кажу нашим працівникам, що поштовики і газетярі одною гривнею пов’язані. Не потрібно чекати, коли клієнт в останній момент захоче передплатити свою улюблену періодику, просячи за квитанцію прийняти від нього кошти. Ми економічно зацікавлені в тому, щоб тиражі зростали, тому маємо пропонувати свою послугу. Багато людей похилого віку, пенсіонерів та інвалідів (а це стосується і міста, і села) фізично не можуть прийти у відділення зв’язку, щоб передплатити газету на 2013 рік. А для самотньої людини, яка рідко виходить на вулицю (бо навіть пенсію у дім їй приносить листоноша), свіжа преса багато означає. Це і зв’язок зі світом, відчуття своєї присутності в суспільстві. Запропонувати зробити передплату — це не тільки прямий обов’язок поштарки, а й шляхетний вчинок людяності стосовно своїх земляків.

Наше завдання — забезпечити діловий та нормальний ритм діяльності державного підприємства зв’язку у межах свого регіону. Миколаївська дирекція працює в одній системі — УДППЗ «Укрпошта». Окрема ланка в одному ланцюгу не може бути краща чи гірша, якщо хочеш, щоб цей ланцюг був сильний. Пошта — це рух, в якому задіяні й наші клієнти, й партнери. Щоб не стримувати загальний процес, ніхто не має права недо-працьовувати.