Директор ліцею, перераховуючи досягнення і нагороди закладу, з гордістю констатував, що школа визнана однією з кращих у країні. Я не міг оцінити якість знань вихованців флагмана освіти і науки, але ознайомився з матеріально-технічною базою, на якій ті знання здобували діти далеко не бідних батьків. Спеціалізований ліцей у центрі обласного міста в приміщенні, що плакало за капітальним ремонтом. Туалети — на подвір’ї, спортзалу, їдальні-буфету катма... Сірі переповнені елітною дітворою класи були бідними... У коридорах, як на кладці через річку у відомій казці про двох упертих цапків, важко розминутися. Учителі тіснилися в кабінетиках, а про гуртки і спортивні секції, культурно-масові розваги в стінах закладу ліцеїсти, мабуть, лише мріяли. «Орендуємо спортивний та актовий зали у сусідів», -зазначив, зітхаючи, начальник ліцею-флагмана.

Розповів про цей унікальний заклад директору сільської дев’ятирічки на Закарпатті. У вас, кажу, школа зовні набагато багатша, цивілізованіша, умови для навчання - кращі, ніж в багатьох міських. Показники з навчально-виховної роботи, розповідали в облуправлінні освіти і науки, стабільно високі. «Чому ж ваш заклад не визнано флагманом, яких в державі хоч греблю гати?» — запитую шанованого в краї педагога. «Грошей нема», — загадково усміхаючись, відповіла досвідчений керівник. На моє «Не зрозумів» подала листа із столиці.

«З метою гідного представлення позитивного іміджу кращих навчальних закладів та наукових установ, а також діячів науки й освіти започаткована щорічна Загальнонаціональна громадська акція... До її Організаційного комітету увійшли органи державної влади, громадські об’єднання й авторитетні фахівці.

Вона проходить за підтримки... Заключним етапом буде урочиста частина, яка відбудеться в Києві. Під час нагородження лауреатам вручать відзнаки, дипломи та презентаційні видання».

Директор із глибинки розповіла, що, прочитавши преамбулу, вона грішним ділом подумала: їй пропонують взяти участь в престижній акції. І не помилилася.

«Організаційний комітет рекомендує вас до участі... та просить надати інформацію...» — повідомляють кияни.

— І ви надіслали?

— Читайте далі.

«Вартість розміщення інформації на одній кольоровій сторінці формату А-4 становить ... гривень», — повідомляють організатори. Тобто апріорі школа-учасник заходу стає переможцем і входить в історію України, отримавши сторінку в платному презентаційному виданні.

Чи не так купив собі статус флагмана освіти мій знайомий директор із південного міста? З коштами в закладі проблем не виникло, гадаю. Це ж не побудувати ліцей для обдарованих дітей чи хоча б перевести їх у пристойну будову з усіма зручностями...

...Мені довелося бачити книги, в яких надруковані іміджеві матеріали про кращі освітні заклади, про істинних професіоналів. А скільки їх, достойних, не потрапляє в історію через брак коштів? І ще запитання Вовочки: в акції беруть участь кращі з кращих чи всі, хто здатен заплатити за вхід в історію?