На Рівненщині передвиборна кампанія набирає обертів. За депутатський мандат змагаються 58 кандидатів-мажоритарників, серед яких немає жодної жінки. Схоже, «слабка» стать, згадавши події в парламенті, вирішила не поспішати туди, оскільки не має міцних кулаків, а також заощадити кошти, якими під час передвиборної кампанії «сипле» переважна більшість кандидатів у народні депутати — чоловіків. Вони виступають спонсорами різних фестивалів, конкурсів тощо, аби лиш сподобатись потенційним виборцям. Одиниці з них були меценатами, спонсорами і благодійниками ще задовго до того, як вирішили балотуватись до парламенту.

 

Щоправда, фінансові можливості у всіх кандидатів-мажоритарників, судячи з їх декларацій про доходи, дуже різні. Одне з місцевих видань «заглянуло» в гаманці кандидатів і зробило висновок, що переважно це люди заможні (більше трьох мільйонерів). Але є й такі, судячи з декларацій про доходи, які мають мізерні статки.

Серед кандидатів-мажоритарників усі з вищою освітою, тільки один має неповну, двоє — середню і середню спеціальну, переважна більшість представників малого і середнього бізнесу. Але у парламент наступного скликання прагнуть потрапити і двоє колишніх голів Рівненської ОДА, двоє колишніх голів обласної ради, голова однієї з райдержадміністрацій, і нинішні чиновники — міський голова Рівного, перший заступник і заступник голови ОДА. Щоправда, якщо перший заступник керівника області активно включився у передвиборні перегони, ще задовго до оголошення виборів дуже часто бував у районах, які нині увійшли до складу округу, де він балотується, то його колега — заступник голови ОДА — проводить свою передвиборну кампанію в обласному центрі, де балотується, дуже мляво, що дозволяє припустити: він пішов на вибори, щоб «відтягнути» негатив від міського голови Рівного, якого підтримує влада. У тієї, подейкують, теж свій інтерес: у разі перемоги він приєднався б до «правильної» більшості, та й керувала б містом як «в. о.» теж «своя» людина.

Серед кандидатів-мажоритарників від Рівненщини — шестеро вже мають досвід роботи у парламенті, причому двоє — у нинішньому скликанні. Щоправда, один із них (з опозиційної фракції) на знак протесту проти прийняття «мовного» закону достроково склав свої депутатські повноваження. Однак багато хто з виборців розцінив такий вчинок як «піар-хід» на користь результату на нових парламентських перегонах. Адже тепер уже колишній народний депутат, а нинішній кандидат-мажоритарник, судячи з попередніх передвиборних перегонів (і не лише парламентських, а й до місцевих рад), — «гросмейстер» на політичному полі. Іншому ж кандидату-мажоритарнику, ще діючому депутату, якого підтримує влада, теж доводиться пояснювати виборцям, чому ж «проголосувала» його картка за «мовний» закон.

До речі, ситуацію з «мовним» законом спробували використати на свою користь й інші кандидати-мажоритарники. Один із них, який є депутатом Рівненської обласної ради, а також головою РДА одного з районів, на знак протесту проти «мовного» закону публічного оголосив про вихід із фракції Партії регіонів. Такий вчинок вдумливі виборці оцінили як «піар-хід» безпартійного обласного депутата, котрий увійшов до провладної фракції. Адже сесія Рівненської обласної ради до виборів не проводитиметься, тож зачитати заяву про вихід із фракції не буде можливості — а тільки за такої умови депутата можна вважати таким, що вийшов із фракції. До думки про агітку наштовхує і те, що на таку заяву не відреагували ані колеги по фракції, ані представники Партії регіонів. Більше того, вони й надалі підтримують цього кандидата-мажоритарника-самовисуванця, хоча й по цьому округу від Партії регіонів йде інший кандидат, шанси якого стати депутатом дуже мінімальні.

Нинішні передвиборні парламентські перегони на Рівненщині вже позначені застосуванням «чорних» технологій суперниками по округу, судовими позовами до місцевих ЗМІ, виключенням із ВО «Батьківщина» кандидата-мажоритарника-самовисуванця, який усупереч партійним інтересам перейшов дорогу своєму однопартійцю, висунутому по цьому ж округу від об’єднаної опозиції, тощо.

Загалом, на думку експертів, цьогорічна виборча кампанія на Рівненщині має три основні тенденції.

Перша: виборці так і не побачили повністю узгоджених кандидатів від опозиційних сил по кожному одномандатному округу.

Як відомо, 7 липня в Києві на Форумі демократичних сил було проголошено про утворення Союзу патріотичних сил «Наша Україна». Це викликало шквал неоднозначних коментарів. Як результат, позицій максимального компромісу під час спільної участі у виборах не досягнуто у двох одномандатних округах — 154-му з центром у м. Дубно та 156-му — у м. Сарни, де балотуються одночасно кандидати у депутати як від «Нашої України», так і від УНП. Це зайвий раз підтверджує, що старі рани ще ятряться у представників двох найпотужніших облорганізацій партій-конкурентів ще з часів помаранчевої революції та періоду нетривалого керівництва областю голови обласної УНП.

Друга: провладні кандидати йдуть на вибори двома колонами.

В одній — публічні члени Партії регіонів, які балотуються під її прапорами (152, 154 та 156 округи), та формально незалежні самовисуванці, які мають реальні шанси потрапити до Верховної Ради нового скликання, але намагаються дистанціюватися від провладної партії і позиціонують себе як хороші управлінці, щирі сповідники християнських цінностей і патріоти свого округу.

Третя: системне задобрювання виборців через так звану благодійність та використання інших деструктивних виборчих технологій.

 

Рівне.